На мапі України Кременчук вирізняється не лише розташуванням на Дніпрі. Це місто пам’ятає війну, має шрами обстрілів, але водночас живе, працює й навіть пригощає гостей унікальними стравами.
Про це пише Укрінформ.
Міст, який пережив кілька воєн
Крюківський міст — архітектурний символ Кременчука. Його історія почалася у квітні 1872 року, коли поєднали дві залізничні ділянки. Відтоді він неодноразово ставав мішенню.
У липні 1941-го під бомбардуванням німців упала одна з його секцій. Відступаючи, ворог остаточно підірвав конструкцію. Після війни міст відновили, і він набув двоярусного вигляду.
А у вересні 2025 року ворожі дрони-камікадзе знову завдали йому шкоди. Залізничний рух довелося тимчасово зупинити, автошляхи — відновили пізніше.
Для містян це не просто переправа, а символ того, що навіть після руйнувань можна відродитися.
Тінь Амстору
Від вокзалу дорога веде до ще одного трагічного місця. 27 червня 2022 року ракети Х-22 поцілили у торговельний центр Амстор. Загинули 22 людини, поранень зазнали понад сто.
У місті вирішили зберегти пам’ять: висадили 22 дерева у сквері біля пам’ятника Шевченку. Невдовзі тут з’явиться і меморіал жертвам атаки.
Фото: фахівчиня по роботі з відео контентом Вікон — Ольга Бондарєва
Для кременчуківців це не лише про минуле, а й про право на майбутнє без страху.
Фото: фахівчиня по роботі з відео контентом Вікон — Ольга Бондарєва
Місто очима дитини
Мою екскурсію проводить 10-річна Мілана, учениця місцевої школи. Вона щиро ділиться, що повітряні тривоги часто переривають уроки, а в укриттях “дуже нудно”.
Боюся, що можу залишитися одна, якщо щось трапиться з родиною, — зізнається дівчинка.
Водночас розповідає, як разом з однокласниками допомагає волонтерам: діти створюють малюнки та сувеніри для військових.
Ми гуляємо сквером імені Бабаєва, де росте понад 850 дерев і десятки видів квітів. Тут завжди людно — мами з візочками, літні пари, школярі.
Фото: фахівчиня по роботі з відео контентом Вікон — Ольга Бондарєва
А далі виходимо на набережну Дніпра, де колись ходили козацькі чайки.
Вареники зі щукою і кіт Велес
Мілана з захопленням розповідає про місцеву кухню. Класика — вареники з вишнею чи капустою. Але є особливість, яку не знайдеш у більшості українських міст, — вареники зі щукою.
Рецепт простий: відварене рибне м’ясо змішують із підсмаженою цибулею, додають спеції — і начинка готова. А от легенда про цю страву — значно цікавіша.
За переказами, бог Велес любив вареники зі щукою, але, розгнівавшись на господиню, яка відмовилася готувати тільки для нього, заховав рецепт на півтисячоліття.
Довірив його своєму рудому котові. І колись, за легендою, кіт Велес намуркоче секрет комусь із господинь, щоб страва повернулася у кожну хату.
Сьогодні символ щучої теми стоїть просто на набережній — скульптура Щука з Кременчука. Вона з’явилася у 2009 році завдяки місцевому скульптору Володимиру Максименку.
Місто, яке дивиться вперед
Кременчук сьогодні — це поєднання болю і сили. Тут пам’ятають обстріли, але водночас дбають про зелені парки, відновлюють інфраструктуру, варять борщ і ліплять вареники.
А наприкінці нашої прогулянки Мілана каже:
Коли я виросту, війни вже не буде. Ми переможемо і будемо жити у мирній країні.
Цікаво, що Кременчук не лише відбудовує пошкоджене, а й готується до можливих викликів майбутнього. Одним із таких рішень стала установка сонячних електростанцій на території міської лікарні.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!