Місто щуки та сонця: як Кременчук виборює своє завтра

Юлія Хоменко редакторка сайту

Фото Facebook

На мапі України Кременчук вирізняється не лише розташуванням на Дніпрі. Це місто пам’ятає війну, має шрами обстрілів, але водночас живе, працює й навіть пригощає гостей унікальними стравами.

Про це пише Укрінформ.

Міст, який пережив кілька воєн

Крюківський міст — архітектурний символ Кременчука. Його історія почалася у квітні 1872 року, коли поєднали дві залізничні ділянки. Відтоді він неодноразово ставав мішенню.

У липні 1941-го під бомбардуванням німців упала одна з його секцій. Відступаючи, ворог остаточно підірвав конструкцію. Після війни міст відновили, і він набув двоярусного вигляду.

А у вересні 2025 року ворожі дрони-камікадзе знову завдали йому шкоди. Залізничний рух довелося тимчасово зупинити, автошляхи — відновили пізніше.

Для містян це не просто переправа, а символ того, що навіть після руйнувань можна відродитися.

Тінь Амстору

Від вокзалу дорога веде до ще одного трагічного місця. 27 червня 2022 року ракети Х-22 поцілили у торговельний центр Амстор. Загинули 22 людини, поранень зазнали понад сто.

У місті вирішили зберегти пам’ять: висадили 22 дерева у сквері біля пам’ятника Шевченку. Невдовзі тут з’явиться і меморіал жертвам атаки.

Фото: фахівчиня по роботі з відео контентом Вікон — Ольга Бондарєва

Для кременчуківців це не лише про минуле, а й про право на майбутнє без страху.

Фото: фахівчиня по роботі з відео контентом Вікон — Ольга Бондарєва

Місто очима дитини

Мою екскурсію проводить 10-річна Мілана, учениця місцевої школи. Вона щиро ділиться, що повітряні тривоги часто переривають уроки, а в укриттях “дуже нудно”.

Боюся, що можу залишитися одна, якщо щось трапиться з родиною, — зізнається дівчинка.

Водночас розповідає, як разом з однокласниками допомагає волонтерам: діти створюють малюнки та сувеніри для військових.

Ми гуляємо сквером імені Бабаєва, де росте понад 850 дерев і десятки видів квітів. Тут завжди людно — мами з візочками, літні пари, школярі.

Фото: фахівчиня по роботі з відео контентом Вікон — Ольга Бондарєва

А далі виходимо на набережну Дніпра, де колись ходили козацькі чайки.

Вареники зі щукою і кіт Велес

Мілана з захопленням розповідає про місцеву кухню. Класика — вареники з вишнею чи капустою. Але є особливість, яку не знайдеш у більшості українських міст, — вареники зі щукою.

Рецепт простий: відварене рибне м’ясо змішують із підсмаженою цибулею, додають спеції — і начинка готова. А от легенда про цю страву — значно цікавіша.

За переказами, бог Велес любив вареники зі щукою, але, розгнівавшись на господиню, яка відмовилася готувати тільки для нього, заховав рецепт на півтисячоліття.

Довірив його своєму рудому котові. І колись, за легендою, кіт Велес намуркоче секрет комусь із господинь, щоб страва повернулася у кожну хату.

Сьогодні символ щучої теми стоїть просто на набережній — скульптура Щука з Кременчука. Вона з’явилася у 2009 році завдяки місцевому скульптору Володимиру Максименку.

Місто, яке дивиться вперед

Кременчук сьогодні — це поєднання болю і сили. Тут пам’ятають обстріли, але водночас дбають про зелені парки, відновлюють інфраструктуру, варять борщ і ліплять вареники.

А наприкінці нашої прогулянки Мілана каже:

Коли я виросту, війни вже не буде. Ми переможемо і будемо жити у мирній країні.

Цікаво, що Кременчук не лише відбудовує пошкоджене, а й готується до можливих викликів майбутнього. Одним із таких рішень стала установка сонячних електростанцій на території міської лікарні.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!