28 серпня 2025 року в український прокат виходить нова стрічка Мстислава Чернова 2000 метрів до Андріївки. Це документальний фільм, що показує події українського контрнаступу 2023 року на Бахмутському напрямку, коли бійці 3-ї окремої штурмової бригади звільняли село Андріївка.
Кінокритик Кирило Пищиков подивився новий фільм Мстислава Чернова і вважає, що режисеру вже вдруге вдалось надзвичайно важливе і щемке висловлювання про російсько-українську війну.
2000 метрів до Андріївки: рецензія
2000 метрів до Андріївки Мстислав Чернов почав знімати ще до свого оскарівського та інших тріумфів з фільмом 20 днів в Маріуполі. Хоч слово “тріумф” можливо і не дуже доцільне — як казав сам Мстислав, він хотів би щоб цього фільму не було.
І цю думку не складно зрозуміти, адже 20 днів в Маріуполі — це фактично хроніка апокаліпсиса в рамках одного міста, достовірне підтвердження всіх терористичних злочинів росіян.
2000 метрів до Андріївки — кіно вже з іншою інтонацією, адже тепер у фокусі не злочини росіян, а подвиги українських військовослужбовців.
За структурою новий фільм Чернова нелінійно показує, як бійці Третьої штурмової метр за метром просуваються в сторону села Андріївка, показуючи надзвичайну сміливість та рішучість, за якою стоїть титанічна праця та гіркі втрати. Власне оповідь тут цілком прямолінійна — чим ближче українські воїни до своєї мети, тем складніше їм просуватись.
Фото: Getty Images
Проте Чернов подає матеріал не лінійно, а вдається до різних флешбеків та флешфорвардів. В один момент глядач спостерігає, як наші бійці відчайдушно виборюють черговий клаптик української землі від окупантів, в інший вже дивиться на похорон одного з героїв, полеглих на полі бою.
Така нелінійність не тільки дозволяє режисеру давати своєму глядачу відпочити від брутальних бойових дій, зображених на екрані, але і краще розкривати головних героїв стрічки.
Фото: Getty Images
Але нелінійна подача слугує не тільки інструментом для створення ідеального темпоритму стрічки, а ще й коментує час як такий, адже в різних ситуаціях він відчувається по-різному.
П’ятнадцятихвилинний штурм ворожих позицій відчувається як ціла вічність або ж окремий фільм у фільмі, а під час похорону час і зовсім завмирає в траурі в тон показаному.
Так Мстиславу Чернову в документальному фільмі не менш ефективно вдається показати те, що Крістофер Нолан неодноразово намагався робити в ігровому чи то зі стрічкою Інтерстеллар, чи з фільмом Дюнкерк. Тільки у Чернова замість чорних дір чи творчих рішень час нещадно викривлює сама війна.
Це також підкреслюється і закадровим голосом режисера, який можна чути в бесідах з бійцями в окопах, або ж коли він уходить за кадр, і розповідає про майбутнє, яке здебільшого виявляється трагічним.
Такий підхід до тканини часу дозволяє фільму 2000 метрів до Андріївки порушувати ширші питання не тільки про час, але і про смерть, пам’ять та саму вічність. Герої фільму, що віддали своє життя, продовжують жити на екрані закарбовані камерою у часі зі своїми мріями, бажаннями та острахами.я
Так у стрічки Чернова з’являється, ще і монументальна функція — не просто показати жахи та складність війни, але й зафіксувати у вічності не тільки образи героїв фільму, а й буквально їх погляд на неї, адже левову частку фільму знімають за допомогою камер GoPro самі бійці.
Щось подібне вже вдалось Олегу Сенцову в фільмі Реал, який зняв це кіно буквально випадково. Фільм Чернова теж користується подібним прийомом, але з більшим масштабом, і з більшою кількістю точок зору.
Однак, у випадку Сенцова в одне ціле зливались фігури головного героя, режисера та оператора, а у випадку Чернова дистанцію між режисером і героями фільму окреслити простіше, хоч і тут режисер теж стає учасником показаних подій.
Тому в певному сенсі 2000 метрів до Андріївки це і ще і про розмиття реальності, де герої фільму так само виступають і його операторами, і його режисерами, адже це документальне кіно можливе лише тому, що саме бійці виконували в бойових умовах ті чи інші задачі, приймали складні рішення йти вперед, відступати чи брати в полон окупантів. І водночас саме вони це фільмували, тобто певною мірою стали не меншими авторами фільму ніж сам Чернов.
Чи все ж таки вони стали авторами реальності, яку Чернов вирішив зафіксувати? Насправді подібних питань до стрічки чи мало, і мабуть, це ще одна важлива цінність фільму.
І попри те, що 2000 метрів до Андріївки дійсно розмивають час, простір та саму природу кінополотна, Чернов доволі чітко показує як самі реалії війни з брудом, грохотом та кров’ю, так і героїзм, стійкість дух та мужність українських солдатів. Це справжній кінематографічний меморіал, що назавжди закарбував своїх героїв у світлі.
Раніше Вікна розповідали про емоційно насичену стрічку Порцелянова війна та як вона відображає крихкість буття під час війни. Рецензія на фільм, що змушує задуматися про важливі аспекти людської боротьби та виживання.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!