Уміння прийняти себе таким(-ою), який(-а) ти є, навчитися себе любити — це найважче для кожного з нас. У кожного є комплекси, з якими ми боремося усе життя.
І тут є два варіанти — або прожити далі своє сіре життя з купою комплексів, або прийняти себе, стати найщасливішим(-ою) і підкорювати всі вершини.
Акторка Олеся Жураківська розповіла журналістці програми Вікна-новини Еммі Антонюк про красу і стереотипи, з якими їй доводилося стикатися.
Я — красива жінка. Я все життя живу з цим усвідомленням.
— Мені завжди це говорило оточення. Хоча мені не потрібно, щоб мені постійно хтось це говорив. Я це знаю.
Усе моє життя так склалося, що воно присвячене тому, щоб людям показувати, що можна бути успішною у будь-якій кондиції. Повнішою, худішою, такою, сякою.
Кажуть, повні люди — ліниві, неповороткі. В мене від цього дибки стають коси. Ну як можна так взяти й огульно всіх людей, у яких, на чиюсь думку, є зайва вага, так схарактеризувати?
Хто лінива? Я лінива? Яка по 12 годин на знімальному майданчику. А то й більше буває.
Мені дивно, що жінки, дивлячись на себе в дзеркало, не усвідомлюють, що краса світу — в різноманітності. В тому, що ми всі різні.
Уявити собі світ, коли всі зроблені по одному шаблону, мені страшно.
— Нещасливій людині можна ж більше всякого продати.
Щаслива людина, вона задоволена малим зазвичай буває. Тому що щастя, яке живе всередині, воно багато не потребує, — розповідає актриса.
До речі, наступного тижня на Вікнах вийде розгорнутий матеріал Емми Антонюк про те, чому фахівці ВООЗ відкрито називають детокси, дієти для схуднення та фітнес-марафони недієвими і попри це світова індустрія щороку збагачується на мільярди доларів.
А нещодавно колега Олесі акторка Ксенія Мішина розповіла про межу між компромісом та страхом.