Мине ще трохи часу, і настане той чарівний холодний грудневий ранок, коли в оселі можна почути дзвінкі кроки дітей, які нетерпляче біжать до своїх черевиків на підвіконні. Або спросоння шукають дарунки під подушкою.
Це особливий день — свято Святого Миколая, яке тепер Україна відзначає 6 грудня (за старим церковним календарем 19 грудня). Це свято, коли добро буквально оживає, а маленькі дива стають реальністю.
До речі, для дорослих це свято також особливе — воно дає змогу проявити милосердя, щедрість і турботу про ближнього.
Більше по історію та традиції дня Святого Миколая — у матеріалі.
День Святого Миколая — історія свята
Уяви собі тепле середземноморське містечко Патара на території сучасної Туреччини — саме там понад 1700 років тому народився Миколай, людина, яка згодом стала символом доброти і щедрості на всі часи.
Його родина була віруючою та заможною, а сам Миколай із дитинства вирізнявся особливою чуйністю та здатністю до співчуття: він не просто спостерігав біду — він діяв.
Коли батьки померли, залишивши йому великий спадок, він роздав усі гроші бідним, сиротам і нужденним, доводячи, що справжнє багатство не в скринях із золотом, а в серці.
Про його таємні добрі вчинки знали не з його слів, а з чужих вдячних голосів. Та коли його доброту та мудрість помітили, Миколай став єпископом Міри — маленького міста Лікії. І це був не просто церковний титул: він дбав про людей, піклувався про бідних, захищав сиріт і вдів.
Саме у ролі єпископа він прославився численними чудесами. Легенди оповідають, що він рятував мореплавців від бурі, зцілював хворих і підтримував тих, хто потрапив у біду.
Але найбільш відома історія, яка пояснює нашу сучасну традицію залишати подарунки у взутті чи шкарпетках, і звучить вона так:
У місті жила бідна родина з трьома доньками. У них не було грошей на придане, і дівчата були приречені на важке життя.
Миколай дізнався про їхню біду і, щоб допомогти непомітно, підкинув уночі мішечки із золотом. Легенда каже, що він кинув їх просто в дім, і один із мішечків випадково потрапив у черевики, які сушили на каміні.
Саме з цього випадку й виникла традиція залишати на ніч взуття або маленькі мішечки для подарунків.
Після смерті Святого Миколая 6 грудня 343 року пам’ять про нього розрослася у сотні історій. А День Святого Миколая у середньовічній Європі став одним з найбільш очікуваних днів зими.
Коли День Святого Миколая почали святкувати в Україні — традиції свята
В нашу землю Миколай прийшов разом із християнством — тихо, як приходять добрі звістки. У Київській Русі його шанували як покровителя мандрівників, воїнів та землеробів.
Але звичай дарувати дітям подарунки з’явився пізніше — він потрапив в Україну із Західної Європи, особливо з польсько-литовських земель.
Саме тоді в українських родинах з’явилися перші “миколайчики” — то були прості подаруночки: пряники, горішки, теплі рукавички, які чекали дітей під подушкою.
Та в різних регіонах України обдаровували дітей і святкували дещо по-різному. Приміром, у Львові до середини двадцятого століття існувала популярна традиція, коли Святий Миколай ходив по домівках, заходив у дім та розмовляв із дітьми. Він питав, чи були слухняні, а за ним ходили янголята — символ добра — і чортики — символ гріхів.
А от у деяких селах на Волині існувало повір’я, що в ніч на Миколая треба вийти у двір і попросити святого зберегти худобу від хвороб та хижаків.
На Поділлі любили співати миколаївських пісень — щось середнє між колядками і щедрівками.
Увечері дівчата іноді збиралися й ворожили на Миколая: хто побачить свого судженого — до тієї прийдуть свататися наступного року.
У багатьох селах побутував красивий звичай: на Миколая ніхто не сварився, бо вірили, що святий може забрати мир з родини на цілий рік.
На Поліссі до свята часто пекли особливе миколаївське печиво у формі зірок або пташок — для дітей і як оберіг дому.
А у Києві традиція Миколая особливо розквітла у 19-20 століттях, коли почали влаштовувати перші дитячі благодійні акції. У цей день відвідували сиротинці, лікарні, приносили солодощі й іграшки — багато сучасних благодійних ініціатив виросли саме в цих давніх заходів.
Цікаво, що діти 200-300 років тому писали зовсім інші листи до Миколая. В них не стільки просили про подарунки, скільки сповідувалися про свою поведінку. Діти розповідали, чи слухалися батьків, чи допомагали по господарству, чи не лаялися і ходили до церкви та чи не брали чужого.
А от просили найнеобхідніші або зовсім прості речі: теплий одяг, черевики, нову книжку, стрічку, гребінчик, пряник, гроші на навчання або на свічку для церкви.
Нині в Україні День Святого Миколая — це не просто дитяче свято подарунків. Це день, коли можна і потрібно самому творити добро.
Війна зробила наш світ іще більш вразливим, число знедолених людей зросло, і йти шляхом Святого Миколая, як ніколи, на часі.
Хочеш знати все про подарунки на Миколая — розказуємо, що покласти під ялинку дитині.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!