Вимушені переселенці викорінюють зі свого лексикону російські слова, бо це мова загарбників. Українці, які втекли сюди від війни, усвідомили: їм соромно не знати рідної мови. Тож її завзято вчать.
В Ужгороді в обласній бібліотеці діє мовний клуб Говори українською. Заняття безкоштовні, долучаються до них усі охочі, урок триває годину.
Тут вчать нові слова, як їх правильно вживати та багато спілкуються між собою. Бо вивчати лексику під час розмови — дуже ефективно.
Навчається тут і Любов Івахненко, яка спочатку жила в Запоріжжі. Потім у Криму. Коли його анексували, витримала там два роки та переїхала до дітей у Київ. Жінка російськомовна та до повномасштабної війни українською ніколи не спілкувалася. Тепер її вивчає.
Сергій Толстой — переселенець з Харкова. Розповідає, що свідомо на українську перейшов вісім років і вісім місяців тому, коли почалася війна. Бо не хотів говорити мовою окупанта.
Хоча вся його сім’я досі російськомовна, чоловік працює над собою, удосконалює мовлення і збагачує словниковий запас.
Я вирішив для себе, що в Україні має панувати тільки українська.
Ці люди зрозуміли: мова має значення. Особливо в умовах війни. Фахівці радять їм читати українські книжки, щоб збагачувати свій лексикон. І багато спілкуватися солов’їною.
З часів нашої незалежності не змінилося навіть одне повне покоління, тож зрозуміло, що багато людей, особливо старшого віку, можуть продовжувати спілкуватися російською мовою. Але в Україні триває повномасштабна війна, тож ми маємо позбуватися усього російського, зокрема мови.
Читай, яка різниця у формуванні мислення українською та російською мовами.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!