Місяці і роки без жодної звістки від рідних, які потрапили у російський полон. Родичі військовослужбовців не знаходять собі місця, збирають по крихті інформацію і борються за їхнє повернення із російських катівень, де наших бранців піддають моральному тиску та катуванням.
Amnesty International Ukraine на основі свідчень колишніх військовополонених і їхніх рідних створила документальний фотопроект Оглушлива тиша, який мандрує Україною і світом, щоб привернути увагу до воєнних злочинів РФ та дотримання прав військовополонених, а також про силу тих, хто чекає.
Оглушлива тиша: що відомо про мандрівний фотопроект
Не втомлюються чекати, вірити, боротися і виходити на акції. Рідні, друзі військовополонених і зниклих безвісти щотижня збираються у центрі міста, щоб нагадати: полон вбиває, не мовчи.
Пані Лариса майже три нестерпних роки чекала з полону свого Юрія. Його обміняли цьогоріч, на початку лютого. Жінка збирала інформацію по крихтах.
Очікування було надзвичайно важким. Перший рік я просто не жила. Я людей не бачила, не існувала. У полон він потрапив у квітні 2022, а Червоний Хрест прислав листа у серпні, що він живий, у полоні.
Побратими, які поверталися з полону, теж передали вісточку. А потім — 1,5 року тиші. Лариса була у відчаї. Кожен обмін вона називає “маленькою смертю”, бо в них не було Юрія. Синові жінка написала понад 20 листів, з яких він отримав тільки два перед звільненням.
Хоч Лариса і дочекалася сина, вона не припиняє відвідувати акції, адже знає, що відчувають інші матері.
Старший лейтенант морської піхоти Вадим повернувся з полону цьогоріч у червні. У російській неволі провів майже 3,5 роки. Чоловік виходить на підтримку побратимів і друга, яких чекає.
Умови далеко не найкращі, і навіть не хороші. У порівнянні з тим, що я бачив, як їхні полонені утримуються у нас. Це колосальна різниця насправді, — ділиться військовий.
Вадим додає, що йому дуже приємно, що цивільні пам’ятають і виходять на акції за повернення полонених. Історії родин зібрали у документальному фотопроекті Оглушлива тиша. Це 11 історій з фото. Серед них історія Олексія, на якого чекає наречена Аліна Потапова. Понад два роки дівчина нічого не знає про коханого.
Вона живе у квартирі, де вони жили разом з нареченим. І намагається не рухати речі, які стояли так, у момент коли Олексій поїхав на війну. Вони не дограли партію у шахи, і ці фігури стоять на дошці.
— Зазвичай навіть правозахисники за кордоном не мають жодного уявлення, наскільки погано в російському полоні: катування, розстріли військовополонених — є системною політикою РФ. Єдине, що може розворушити ситуацію, це розголос за кордоном, — каже ветеранка Валерія Бурлакова.
Крім українських міст, фотовиставку вже побачили на Тайвані, а у вересні її покажуть в Осло. Далі — Канада і Париж.
Вікна ділилися історією порятунку Віктора, який вижив просто дивом. Чоловік втратив око через обстріл і пробув п’ять днів у комі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!