Вони щодня ризикують життям, щоб допомогти іншим. Попри обстріли соцпрацівники на Сумщині приїздять до своїх підопічних навіть під самісінький кордон, бо знають, що на них там чекають.
Юлія — соціальна працівниця. Готується вирушати до своїх підопічних під самий кордон з Росією. Це Миропільська громада на Сумщині. Коли допомоги багато — везе чоловік, на возі. Чоловік дружині допомагає вантажити гостинці. Каже, час складний, але треба триматися.
До виїзду готується інша соцпрацівниця Людмила. Підопічні замовили їй продуктів у магазині. Ці продукти вантажить на велосипед. І теж їде під кордон. Хоч і знає, який це ризик. Два тижні тому потрапила під обстріл.
Їй, як і колезі, теж допомагає чоловік. Буває, до тих, хто потребує допомоги, їдуть навіть вночі, коли ніде нема світла. Знають вже, де по маршруту хто має підвали, щоб сховатися від обстрілу. Дітям, які просили виїхати у спокійніше місце, сказала — ні. Своїх бабусь та дідусів не покине. Вони її чекають і потребують.
Любов їздить на велосипеді, як і всі її колеги, без бронежилета. Приїжджають не лише за графіком, і несуть багато чого від себе.
Для одної із жительок Сумщини соцпрацівниця Любов — єдина підтримка.
Я її так люблю, у мене доці немає. Померла п’ять років тому. Вона мені, як рідна дитина, — не може стримати сліз жителька Сумщини.
А цей чоловік, коли ще міг, своїй помічниці сам готував обіди.
Приходжу, пахне, а він мені деруни жарить, бо таких дерунів, як у Павла Васильовича, нема ні в кого, — розповідає соцпрацівниця Любов.
Попри щоденну небезпеку із соцпрацівників громади за час війни не звільнився ніхто.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію незламної вчительки з Херсонщини.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.