Іван Коцюруба народився у родині військовослужбовця. Батько віддав службі 25 років. Тому з вибором майбутньої професії юнак не вагався.
Вже у 20 років вступив до лав Національної гвардії. У перші місяці великої війни звільняв Київщину.
Та вже майже рік по тому Іван згадує, як дивом вижив. 23-річний мінометник Національної гвардії разом з побратимами у серпні 2022 під Новою Михайлівкою, на Донеччині відбивали ворожі атаки. Головним завданням було утримати позиції.
І саме там, намагаючись в черговий раз зупинити ворожу атаку, Іван був поранений скалками від вибуху ворожого снаряду. Розірвана артерія на руці, понад два десятки скалкових поранень у живіт та кінцівки й велика крововтрата.
Дивлюсь на свою праву руку, а вона повністю розірвана. Дивлюсь на бік — він весь поранений, на ноги — вони теж. І сльози йдуть. Подумав, що дочку більше не побачу.
Про те, що з чоловіком того дня сталось лихо, його дружина зрозуміла, коли Іван не відповів на дзвінки.
Та медики вже робили все можливе, аби врятувати Івана. Згодом поруч були рідні, а вдома на тата чекала маленька донечка.
Після поранення та численних операцій, півроку Іван проходив реабілітацію у Латвії. Наразі відновлюється у рідній Вінниці. Але мріє знову повернутися до побратимів. Готовий на передовій бути військовим інструктором.
Хотілось би продовжити службу, бо таки військовий.
А ще дуже пишається тим, що ті позиції на Донеччині, які так сильно атакували росіяни і де Іван отримав поранення, і далі утримують його побратими з Національної гвардії.
Має нестримне бажання стати атлетом і йде до своєї цілі й військовий Ліон. Читай історію бійця, що втратив ногу та мріє про спортивний протез.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!