Півсотні українців, які дістали поранення на війні, сьогодні поїхали на лікування до Німеччини. Це найбільша медична евакуація за кордон від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Серед евакуйованих медсестра з Лисичанська, яка втратила ноги, підірвавшись на міні. Київський волонтер, тяжко поранений від ворожого обстрілу та харків’янин, який попав під обстріл градами.
Їхні неймовірні історії – далі.
Лікар питає, чи відчуває Сергій пальці й обережно оглядає поранену ногу.
Його права кінцівка уся в бинтах, із металевим стрижнем. Ліва – ампутована. Переламана щелепа. Коли в їхню машину влучила міна, він разом іще з двома волонтерами розвозив гуманітарку на Харківщині.
Сергій – киянин. В цивільному житті – працівник держпідприємства. Волонтерити почав з перших днів повномасштабної війни. Так потрапив на Харківщину. Того дня вони прямували в сторону Балаклії. Від вибуху його викинуло через лобове скло.
Навколо лунали вибухи. Другого пасажира затисло в автівці. Йому допомагав вибратись водій, який дивом не постраждав. Врешті їх підібрали українські військові. Потім був найближчий шпиталь, далі – ця лікарня у Львові.
В перші дні, коли я відходив від анестезії, думки були різні. Навіщо я це зробив, що там мої батьки – також нервують. А потім я себе налаштував на думку, що головне, що я вижив.
За кілька хвилин Сергія повезуть до Німеччини. Там – реабілітація і протезування. Перед лікарнею першого медоб’єднання Львова уже чекають спецавтівки.
Сьогодні вони доправлять за кордон 50 українських пацієнтів. Це найбільша медична евакуація від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Поруч із Сергієм чекає на евакуацію за кордон і 71-річний пан Андрій, з Донеччини.
Вибух прямо в спину. Осколок влетів у хребет. Перебило нерв. І це відняло низ.
Ще один пацієнт — Олександр, харків’янин. Він потрапив під обстріл “градами”. Пошкоджені обидві ноги.
Поїде на реабілітацію і медсестра Оксана з Лисичанська.
Дівчина втратила обидві ноги підірвавшись на міні. Тисячі людей розчулив їхній з чоловіком весільний танок у палаті.
Оксана хоче вивчитися на реабілітолога. І мріє, щоб у майбутньому таке протезування, як у Німеччині, було й в Україні.
Раніше ми розповідали також й історію медсестри очима її чоловіка.