Мінно-вибухові, рідше — кульові поранення, а найчастіше — травми з подальшою ампутацією. Саме з цим нині щодня стикаються дніпровські медики. Кожен метр української землі, яку нині героїчними зусиллями звільняють наші воїни, всіяна ворожими мінами. Попри підступні пастки та шалений тиск росіян, Збройні Сили мають успіхи.
30-річний Ярослав родом із Краматорська воює рівно рік. До повномасштабного російського вторгнення — водій тролейбуса у Харкові. Там разом із майбутньою дружиною чоловік і зустрів війну.
На захист нашої держави Ярослав став минулого серпня. Спочатку був у роті охорони, а вже потім старшим стрільцем тримав оборону Донецького напрямку. Це вже його друге поранення.
Нещодавно виконував бойове завдання в районі Кліщіївки — разом із побратимами штурмували позиції російського підрозділу. Щойно закріпилися — ворог почав крити артилерією і з танків.
У Ярослава мінно-вибухова травма руки — попереду операція. В цьому медзакладі поранених оперативно стабілізують та одразу відправляють на подальшу евакуацію. Нині, кажуть медики, в рази побільшало ампутацій. Наші захисники просуваються вперед по тотально замінованих землях.
У той час, коли російське командування кидає своїх військових в бій, як гарматне м’ясо, доля кожного нашого захисника — на вагу золота. Навіть найважче поранених медики намагаються повернути до повноцінного життя.
Вийде — повернусь назад (на фронт). Ні — значить, буду допомагати в інакший спосіб! Думки тільки про одне — про перемогу! — каже поранений боєць Ярослав.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про бойового медика із золотим серцем, що віддав свій турнікет ворогу.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!