До повномасштабного вторгнення він був батьком та будівельником, а після — став ще й захисником та сапером. Це історія 42-річного дніпрянина Павла Бая.
Спершу працював на Запорізькому напрямку — охороняв інфраструктурні об’єкти, а потім зголосився стати сапером. Разом з побратимами він пройшов практично всю Херсонську область, але на одному з розмінувань дістав важке поранення та ампутацію ноги.
Міна розірвалася просто у ногах: історія сапера Павла Бая
Павло розповідає, його війна розпочалася 24 лютого 2022. Він прийшов на роботу, а на дверях висів замок. В одному з реабілітаційних центрів Дніпра він розповідає, як змінилося його життя півтора року тому.
На третій день повномасштабної війни він поїхав провідати маму, а звідти відразу пішов у військо. Зустрів знайомих, які йшли у військкомат, вирішив — піде з ними.
Подзвонив дружині, сказав, аби вона зібрала мої речі. І що я йду на війну.
Павло каже: хотів захищати рідну землю, та військового досвіду не мав. Тому мобілізуватися був готовий будь-куди. Під час першої стрільби з інструкторами його хвалили. Він потрапив до Державної спецслужби транспорту. Охороняв об’єкти інфраструктури на Запорізькому напрямку.
За кілька місяців йому запропонували піти у сапери, він зрадів та погодився. Павло разом з побратимами розміновував Херсонщину. Таких руйнувань ніколи в житті не бачив.
— Коли ми вперше заїхали у Високопілля, я втратив дар мови. Там було цілковите замінування. Туди навіть не можна було пройти.
За півроку йому з напарниками вдалося розмінувати десятки сіл. Павло втратив кількох побратимів, а у квітні ледь і сам не загинув поблизу річки Інгулець у селищі Калинівське. Він металошукачем знайшов чеку від міни. Вона розірвалася у нього в ногах.
Чоловік втратив праву стопу. Командир відділення наклав турнікет. У лікарні потім з’ясували — постраждала ще й ліва нога та інші органи. Робили пересадку шкіри. Кілька місяців, як Павло на протезі. Часом він забував, що не має ноги і падав.
Багато хто питає, чи я звик до протеза. До цього звикнути неможливо. З цим потрібно просто жити.
Нині Павло вже може кататися на велосипеді, керувати авто. Найбільшою втіхою він називає родину — дружину та двох доньок. Після завершення лікування Павло хоче працювати помічником для військових, які втратили кінцівки. Щоб вони якнайшвидше проходили реабілітацію.
Раніше ми розповідали історію бійця Лиса, який опанував себе в страшні хвилини.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.