Ірина Ротар — переселенка з Рубіжного, яка прожила місяць в російській окупації. Вона бачила, як місто розграбовують кадирівці, як плачуть чоловіки та просто в тачках вивозять тіла, аби поховати у братських могилах.
Жінці вдалося виїхати до Івано-Франківська, зараз вона волонтерить і мріє повернутися у Рубіжне.
Зранку половина міста вже була окупована
Жінка розповідає, як після чергового обстрілу в її будинку вибило вікна, вона змушена була перейти жити у бомбосховище. Ірина встигла прожити у Рубіжному лише два роки до повномасштабного вторгнення, там купила квартиру, через неї довго не виїжджала.
Вранці прокидаєшся, а вже половина міста в окупації. Зайшли російські солдати й перше, що вони зробили, розстріляли вікна у школі, — говорить вона.
Там без світла та води жили близько 450 людей, згадує Ірина. Були навіть родини з немовлятами, їжу готували на вогнищі, місто постійно обстрілювали.
— Нас російські найманці змушували копати щось по типу братських могил.
Найбільше жінку лякали літаки, які скидали авіабомби, адже вижити після такого удару майже неможливо. Згадує, як один чоловік розповідав, як кадирівці вигнали їх з дому. Дали родині півгодини, щоб зібратися. Також кадировці грабували оселі українців.
Ірині вдалося знайти перевізника, разом з сусідкою та сином їх вивезли за 40 тис. грн. Коли виїжджала, глибоко у сумці заховала дві вишиванки. На щастя, їхала безперешкодно. Каже, найприємніше, що чула у житті: “Бажаємо здоров’я” на блокпості у Харківській області.
Багато дітей втратили свій дім через війну. Раніше ми розповідали історію Вікторії, яка двічі тікала від війни та залишила свій дім у Рубіжному.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.