Дев’ять років волонтерства. Родина переселенців з Луганщини ще з початку бойових дій на Сході годувала військових, шила форму для бійців, а згодом плела маскувальні сітки.
У 2022 Рубіжне, де мешкали волонтери, росіяни окупували та майже знищили, утім, залишившись ні з чим та переживши полон, родина не зупинилася і далі допомагає захисникам.
У невеликій кімнаті одного з гуртожитків на Волині мешкає родина волонтерів з Луганщини. У березні 2022 року вони дивом врятувалися від окупації. Ключі від квартири стали єдиною згадкою про минуле життя.
Юлія показує кімнату, де плете маскувальні сітки для наших захисників. Маскувальна сітка для танку вже наступного тижня буде на фронті. Удома, на Луганщині, з нею працювала команда однодумців з 12 людей.
Приблизна кількість — 300 сіток і 25 тис. м² ми сплели. Працювали майже цілодобово, — розповідає волонтерка Юлія Носарева.
Востаннє у своєму штабі волонтери бачилися за кілька днів до окупації Рубіжного. У той час за містом уже точилися бої. У жінки досі перед очима 11 березня 2022 року: коли вона поїхала погодувати собаку та затопити в домі, росіяни відрізали Краснянку від Рубіжного.
Повернутися додому було неможливо. Наступні півтора тижня для жінки та 12-річного Максима видалися найважчими. Росіяни били по селу цілодобово. Син Юлії панікував та боявся.
Виїхати вдалося, коли допомогли українські військові та правоохоронці. В окупованому Рубіжному залишилася мати жінки. Звістку від окупантів вона отримала за місяць — написали, щоб Юлія забрала матір з прокуратури Старобільська.
Окупанти надсилали погрози, писали, як били та катували струмом її матір. Сім місяців полону та нарешті довгоочікуваний обмін. Мати Юлії повернулася до України. Зараз вона проходить курс реабілітації.
Увесь вільний час Юлія займається волонтерством та чекає на повернення мами, щоб разом продовжити плести сітки.
Раніше ми розповідали, як родина з Маріуполя допомагає переселенцям.
А щоб дізнаватися про найважливіше та найцікавіше, підписуйся на Telegram та Instagram Вікон.