Кожен має право обирати свій шлях у житті. Та коли приходить повномасштабна війна, перед людиною знову постає питання, ким вона буде у новому незвіданому світі безупинних битв.
Так ведучий, журналіст та публіцист Павло Казарін змінив свою професію та обрав нову долю військового.
Захисник розповів Яні Брензей про ранковий ефір 24 лютого, відчуття під час ротації з Бахмута, готовність тилу до довгої боротьби та передумови війни.
Яким був ранковий ефір 24 лютого
Я пам’ятаю той ранок 24 лютого, була моя черга вести ефір. Прокинувся не від годинника, а, як і вся країна, від вибухів. Пам’ятаю, що їхав на ефір та було таке дивне відчуття, що всі сюжети, які ми підготували заздалегідь, вони втратили сенс. Окрім двох або трьох.
І я розумів, що це буде двохгодинний стендап. Усі хвилювались, тому було важливо не показати це хвилювання в ефірі. Тому що ми не мали такого права. А вже 25 лютого ми з моїм другом пішли до військкомату.
Про ставлення до відносного спокою в тилу
Багато моїх друзів іноді пишуть, як так працюють бари та ресторани. Я навпаки вважаю, що якщо тил має змогу жити як мирне місто, то це означає, що хлопці на фронті все роблять правильно.
Єдине головне прохання від тих, хто знаходиться на передовій, щоб люди не забували, що йде ця війна. Щоб вона для них перетворювалась, як сказав мій друг Сайгон, на “АТО-2.0”, коли війна десь там, а ми тут маємо змогу її не помічати.
Ця війна є дуже важливою, вона вирішує долю нашої країни та майбутніх поколінь. І не помічати її — це було б дуже великою помилкою.
Про прогнози, коли закінчиться війна
Одне із завдань політиків — дарувати надію. Саме тому ми дуже часто можемо почути від політиків, або від військових з великими зірками на погонах, як теж певною мірою є політиками, заяви про те, що війна може закінчитися у 2023 році.
Мені легше, я не політик. Я лише солдат Збройних сил України та хочу закликати пам’ятати, що війна у цьому році не закінчиться. І не факт, що вона закінчиться у 2024 році.
Ця думка потрібна, щоб люди не готувалися до спринтерського забігу.
Тому що у нас попереду марафон, який триватиме кілька років. Тому краще розраховувати свої сили на великий проміжок часу, оскільки нам усім ці сили знадобляться.
Я б дуже не хотів, щоб у нас в суспільстві виникав запит на умовні треті мінські угоди, або якісь перемовини з країною-агресором. І щоб цей запит не виникав, краще готуватись до того, що ця війна є стаєрською дистанцією, є марафоном або навіть ультрамарафоном.
Про передумови повномасштабної війни
Будь-яка імперія, коли розпадається, має фантомні болі.
Так само Росія, коли розпалася, її фантомні болі нікуди не поділися. І той факт, що російське суспільство й досі підтримує свого президента, свідчить про те, що це не Путін нав’язав росіянам імперський дискурс. Ні, він погодився з ним.
Те, що зараз відбувається, свідчить про те, що Росія була тою імперією, яка запізнилась розпастися.
Більшість імперій почали розпадатися у 60-70-х роках 20 століття. І, напевно, ми були приречені на цю війну. Ми отримали незалежність без жодного пострілу, тому війна, мабуть, була відкладеною. І рано чи пізно вона повинна була відбутись.
Також раніше Сергій Притула в інтерв’ю розповів, чого не вистачає українцям для перемоги, як обирав своє місце на війні між службою та волонтерством, а також про те, що має стати фундаментом для українського суспільства.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!