Часто-густо ми ставимо собі питання, коли закінчиться війна. І дехто починає йти небезпечним шляхом, призначивши достеменну дату перемоги над ворогом.
Та коли бажання не стають дійсністю, тоді на людину чекає не лише розчарування, але й чималі проблеми. Ще минулого століття відомий австрійський психіатр Віктор Франкл розповідав у своїй книзі Людина у пошуках справжнього сенсу, що призначати дати, на які ти не можеш вплинути, досить небезпечно.
Вчений наводить як приклад той час, коли він перебував у концтаборі і спостерігав за поведінкою багатьох в’язнів. Чимало з них помирали саме після свят, як-от Різдво чи Новий рік.
Проблема полягала в тому, що кожен сам для себе намагався знайти своєрідний порятунок для психіки і починав вигадувати, що незабаром зможе святкувати вдома з родиною. Коли ж цього не відбувалося, усі зібрані сили зникали.
Отож у в’язня не було ані фізичної, ані психічної змоги боротися з обставинами. Зникав апетит, хвороби з новою силою атакували організм людини, і вона врешті помирала.
Когнітивно-поведінковий терапевт Руслан Буяновський пояснює: коли ми покладаємо сподівання на якусь дату і вони зрештою не справджуються, то отримуємо зниження імунітету та навіть можемо впасти в депресію.
Біологиня Дар’я Озерна говорить, що коли людина призначає дату перемоги, то тимчасово полегшує свій емоційний стан. Мозок житиме у щасливому очікуванні приємних новин та звертатиме увагу лише на ту інформацію, яка відповідатиме його сподіванням.
Нейромедіатор дофамін у потрібному місці мозку даруватиме нам надію, а чергові втрати росіян підтверджуватимуть нашу правоту.
Усе, що приноситиме негатив, він ігноруватиме, залишаючи людину без об’єктивної картинки світу. Та коли запланована дата наблизиться, а перемога ще не виглядатиме такою близькою, мозок відчує розчарування та порожнечу.
Тоді людина може почувати злість, тривогу, сум, безсилля та навіть спостерігати за собою панічні атаки чи психосоматичні розлади.
Для всіх війна стала жахливою трагедією, яка спричиняє повну невідомість та непевність у майбутньому. Тому кожен намагається впоратися з нею по-своєму.
Як пояснює Руслан Буяновський, через такий стан невизначеності людина почувається тривожно. Однак не кожен вміє з цим впоратися правильно. І найпростіший вихід — вигадати день, коли закінчиться війна.
Загалом це бажання можна замінити іншою діяльністю. Замість того, щоб довго намагатись вирахувати той самий день, можна спробувати поглянути страху в обличчя та прийняти ситуацію.
Руслан Буяновський говорить, що прийняття аж ніяк не пов’язане зі зневірою. Навпаки, це почуття може допомогти жити теперішнім, а не уявним майбутнім.
Не будувати далекі плани, а робити усе залежне від себе зараз і керувати ситуацією в теперішньому часі. Тобто варто намагатися змінити лише те, що перебуває у твоїй сфері впливу.
Це не лише поліпшить ситуацію в теперішньому, але й допоможе психіці бачити невеличкі перемоги та чіткіше промальований шлях до щасливого майбутнього.
Однак, намагаючись впоратися з купою справ та почуттів, можна й не помітити, як емоційно вигораєш. Щоб це почуття подолати, можна спробувати написати ресурсний список.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!