Росіяни у березні розгатили з артилерії його батьківську хату, і зараз 27-річний лейтенант на псевдо Тайфун наполегливо мститься — трощить позиції чужинців із далекобійної гармати.
Цьогорічний випускник військового вишу твердить, що це вже особисті рахунки з російськими варварами.
Перший снаряд, який прилетів у моє село, потрапив у мою хату. Вона розкололася на дві частини, а села вже й немає.
Поки Тайфун разом зі своїми побратимами стирають з лиця землі чужинську пошесть, вдома на нього чекають дружина та четверо дітлахів і дуже за нього хвилюються.
Та це не заважає молодому лейтенанту нині боронити Запорізький напрямок. Він навіть вже не веде ліку розбитої ними ворожої техніки та знищеного особового складу.
Не скажу точно, але їх дуже багато. Думаю, дивізіон ми вже знищили мінімум.
Свою зброю 155 калібру вже вивчив на зубок. Його німецька гаубиця, яка вкрита липкою жовтневою багнюкою українських степів, впевнено просувається непримітним шляхом у бік сьогоднішніх позицій.
У нього з побратимами є всього кілька хвилин, щоб привести гаубицю до бойового ладу, оскільки розвідники та контрбатарейники ворога не сплять.
Фахівці з ландшафтного дизайну, як іноді жартома називають себе артилеристи, стають до роботи, щойно визначають ціль.
А ось Віолі Шевченко завжди не вистачало руху, вона прагнула йти вперед та не сидіти на місці. Так згодом і потрапила на службу в армію. Читай історію артилеристки про улюблену гаубицю та роботу з чоловіками.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!