Історія виживання і порятунку з Маріуполя у кожного своя. Найтяжчими були дні від 15 до 19 березня. Тоді місто тотально обстрілювали з важкої артилерії та літаків.
Трагедія у драматичному театрі, де росіяни на беззахисних містян скинули авіабомбу, а потім розібрали руїни, аби приховати злочини, — лише дещиця того, що відбувалося. Війна у Маріуполі точилась на кожному квадратному метрі.
З 3 березня Маріуполь опинився у блокаді. Майже одразу зник зв’язок. Ворог нещадно накривав місто вогнем — з неба, з моря, з суходолу.
Переселенка з Маріуполя Світлана розповідає, що у її кварталі тоді у деяких будинків знесло дах. А одну картину побаченого, вона й досі не може забути.
Я дивлюсь — жінка загибла лежить. Я до неї підійшла, а там поряд вирва.
Поки Світлана бігла забирати заряджені телефони, в її домі вибило всі вікна. Евакуюватися з Маріуполя не вдавалося. Люди виходили пішки, з міста їх вивозили під обстрілами на свій страх і ризик через численні блокпости російських військових.
У місті залишалося щонайменше 350 тисяч людей. Вони тижнями жили без тепла, світла, їжі та води. На них щодня скидали до сотні бомб.
Люди гинули від осколкових поранень, коли стояли у черзі за водою або готували їжу біля дому. Так загинула подруга переселенки з Маріуполя Ольги Парахневич.
Вона потрапила в епіцентр. І її мама, бідна жіночка, тітка Ліда, стояла біля накритого тіла та ридала.
А 16 березня на Драмтеатр, де було до тисячі маріупольців, росіяни скинули авіабомбу. В цей день Наталя не могла зв’язатися ні з ким зі своїх рідних.
Через рік Наталя прийшла до драмтеатру в Івано-Франківську. З нею пом’янути загиблих зібралися й інші маріупольці. На Прикарпатті біля театру ті ж літери, що були в Маріуполі. Щоправда, тепер вони мають інше значення: не “дети”, а “де ти”.
У мене там зараз батько. І він не може кинути залишки квартири, які там лишилися. Це дуже дивно, як люди тримаються за ці залишки життя мирного, яке було до повномасштабного вторгнення, — говорить переселенка Наталія.
Скільки людей полягло від обстрілів і залишилося під завалами — встановити точну цифру неможливо. Загиблих і живих рідні досі знаходять за списками в соцмережах.
На жаль, дуже багато людей, які не знають що з близькими. І це жахливо що вони не знають про це досі, — розповідає керівник центру підтримки переселенців Я Маріуполь в Івано-Франківську Ольга Крохмальова.
Місто-порт із півмільйонним населенням практично стерте з лиця землі. Для України та світу Маріуполь перетворився на символ військового опору і гуманітарної катастрофи у війні.
Світлана теж з жахом згадує про пережите у Маріуполі. Проте понад усе мріє повернутись у місто, коли воно буде під українським прапором. Читай історію переселенки з Маріуполя, яка тепер робить квіти з зефіру.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!
Фото: Азов / Telegram