У Національному художньому музеї відкрилась остання виставка з проекту Спецфонд. Представлені там твори збереглися дивом.
Сучасні українці дуже мало знають про цих художників, бо майже 100 років тому їхні твори більшовики сховали, а їхні імена викреслили з історії українського мистецтва.
Чимало митців були розстріляні, інші вислані або загинули під час Другої світової. Але вони варті того, щоб подивитися на їхні полотна та позбутися нав’язаних Росією тез, нібито українського мистецтва не існувало.
Виставка картин українських митців: які унікальні роботи пропонує
Майже 100 років тому ці твори, за наказом більшовиків, вилучили із музеїв і сховали від глядачів. Імена митців викреслили, їх самих репресували, як-от вінницького художника Василя Сильвестрова, автора картини Шефи.
Він був розстріляний. В справі вказувалося, що начебто за націоналізм. Насправді в нього була дуже гарна дружина, і вона сподобалась комусь зі співробітників органів.
— Так цей співробітник намагався прибрати конкурента, — розповідає директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець.
Картини побували, крім України, на виставках Варшави, Копенгагена та Венеції. Автор однієї з картин, Іван Падалка, був учнем художника Михайла Бойчука. Його репресували та розстріляли.
Від деяких талановитих українських митців залишився рядок інформації, де народився та вчився, як-от про Івана Лисенка. На жаль, від нього залишилося тільки два твори.
Ці дві роботи експонувалися на всеукраїнській художній виставці в 1927 році. В каталозі він вказав, що в 1928 році навчався в Харківському художньому технікумі.
Усі ці роботи були приречені на десятиліття забуття у спецфонді Національного художнього музею із 1937 року. Там складали твори митців, яких вважали націоналістами, формалістами та ворогами народу.
Картини планували знищити. Полотна намотували на вали. Багатьох авторів катували у стінах НКВС. Юлія Литвинець читала їхні справи в архіві СБУ.
— Ти читаєш перший допит, людина ще якось адекватно реагує і відповідає. У протоколі другого допиту ти відчуваєш, що людина вже надламана. А в наступних протоколах люди на себе наговорювали таке, що воно вже не лізло ні в які рамки.
Шукати імена забутих митців почали у 90-х. У 1996 пройшла перша виставка зі спецфонду, потім відкрили архіви КДБ і 2015-го презентували деякі картини. Нині у Національному художньому музеї третя завершальна частина проекту зі спецфондів.
Дехто з художників трьох українських мистецьких об’єднань прийняв революцію. Але вони залишалися українцями. Все одно в систему своїх творів вони вкладали історію.
Без обличчя, ніби покарання, у спецфонді залишився портрет радянського пропагандиста й одного з авторів голодомору Павла Постишева на картині улюбленого художника Сталіна.
Він був заарештований як ворог народу. Намагалися стерти його ім’я, його обличчя з історії. І до нас уже цей твір дійшов як портрет невідомого, — пояснює директорка.
Чимало авторів виставлених робіт навчались у Європі. Синтез європейських і українських педагогів спровокували вибух самобутності. Професора живопису Абрами Черкаського вислали до Казахстану, але доти його картини вражали.
Безглуздими нині здаються причини штучного забуття десятків художників. Тепер їхні імена відомі й настав час писати їх в історію українського мистецтва.
А ще дізнайся, яких відомих діячів культури привласнила Росія.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.