31 травня у Києві відбувся благодійний бал Хоробрих сердець від центру протезування та реабілітації U+ System. На ньому станцювали військові, які через поранення тепер мають протези.
Пари виконали 10 хореографічних номерів у різних стилях: від мелодійного вальсу до пристрасного танго. У рамках вечора відбувся аукціон, на якому збиратимуть гроші на реабілітацію та протезування українських захисників.
Саме у танці військові вкотре доведуть свою мужність і розкажуть власні історії. Одна із них — про ветерана Андрія Одаренка.
Як Андрій знайшов зцілення душі через танець
Досі ветеран Андрій Одарченко не був на танцювальному паркеті, але нині під керівництвом тренера і партнерки Моніки старанно відточує рухи романтичного вальсу та запальної румби.
Андрій долучився до благодійного балу Хоробрі серця, щоб власним прикладом показати іншим пораненим військовим, що після ампутації життя може і має бути яскравим. Чоловікові для цього також була потрібна підтримка коханої дівчини, матері, дитини та друзів.
Нічого так не працює, як власний приклад ветерана. Не в кожного є ж така підтримка, як у мене. Я це прекрасно розумію, тому я і стараюся максимально нормально підтримати інших.
Коли російські окупанти 2022 року атакували Україну, Андрій був за кордоном. Уже 26 лютого вступив до Хмельницької ТрО. 9 травня дістав поранення на дорозі з Ізюма на Слов’янська.
Чоловік втратив ногу, але приклад інших військових, які пройшли протезування, йому дуже допоміг. Згодом, разом із другим інвестором, Андрій започаткував IT-школу та станцію техобслуговування. Тут із побратимом волонтерить для фронту.
— На власному досвіді Андрія я міг себе реалізувати, тому що розумів, що людина без ноги може працювати, якийсь бізнес відкриває. І я не хотів зупинятися. І, дивлячись на Андрія, я сам себе реалізував, — розповідає інший ветеран, Павло.
Саме бажання бути прикладом спонукало Андрія вивчити румбу і самбу. На балі Хоробрих сердець у ветерана з Хмельницького була наймолодша партнерка — Моніка Михайлова. Їй лише сім років.
— Я подумав: “Боже, як я буду з цією дитиною танцювати?” Але потім я прийшов, побачив, що вона не така маленька, як мені здається. З професіоналами приємно працювати.
Моніка займається танцями вже чотири роки, здобула безліч перемог на всеукраїнських чемпіонатах. Каже, що дуже хоче підтримати ветерана.
— Нелегко було. В деяких моментах, здається, що десь можна допомогти йому. Я своїми рухами йому допомагаю.
Годинами разом з Андрієм та Монікою вальсує батько і тренер дівчинки, Олександр.
— Ми зробили все можливе для того, щоб зменшити навантаження на протез. В деякі моменти було просто перенести вагу на протез, а було не зовсім легко. Все це для того, щоб хлопці, не важливо, з якою ампутацією, продовжували жити.
Андрію подобається працювати у парі з Монікою. Каже, що знову відчуває колосальну підтримку і зрозумів, що подолав іще одну перешкоду у своєму житті.
Ти хочеш, але ти не можеш. Але виявляється, що коли приходиш до професіонала, який може тобі пояснити й, коли ти сумніваєшся в собі, але бачиш, що людина точно в тобі не сумнівається, то підтверджуються слова, що в тебе люди вірять більше, чим ти сам.
Андрій — один із лідерів ветеранського руху Хмельниччини. На благодійному балі за допомогою танцю прагне показати, що ветерани на протезах можуть жити повноцінно, волонтерити, відкривати власну справу і навіть танцювати.
А ще читай історію ветерана, який пробіг шість марафонів та присвятив їх коханій.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.