37-річна дніпрянка Ірина згадує перші секунди прильоту російської ракети. Вона була вдома разом із семирічним сином Захаром, стояла тоді спиною до вікна, мила посуд, а син ішов з кухні коридором в іншу кімнату.
Якимось дивом він у момент вибуху залишився у коридорі. Саму ж Ірину присипало уламками. Жінка каже, що насилу скинула їх із себе та поповзла до сина.
Рятуватися вирішила через вхідні двері квартири, виламала їх та зрозуміла, що під’їзду більше немає. Там склались усі сходи з дев’ятого по другий поверхи.
Родина виявилась заблокованою, бо на усіх вікнах і балконі ще й стояли залізні ґрати. У відчаї жінка кинулась до розбитого вікна, що виходило у двір. Почала гучно кричати та просити про допомогу.
Крики почув 39-річний Юрій Васецький. Він разом із колегою опинився поруч із будинком. Юрій — майстер спорту з хортингу, українського виду змішаних єдиноборств. У зруйнованому під’їзді мешкав його 12-річний учень із матір’ю.
Юрій одразу набрав жінку, та була на роботі. Тому чоловік без роздумів кинувся на порятунок дитини. Коли заліз на піддашок, то почув крик Ірини.
Чоловік сам намагався вирвати цю решітку, але у нього не вистачило сили. Тому на допомогу прийшли інші хлопці, разом з якими вдалося звільнити родину з пастки.
Ірина з сином були врятовані, тоді Юрій дістався і до свого вихованця Ростислава. Хлопчику пощастило, що у нього в кімнаті була передбачена будівництвом ніша. Коли впала плита на плиту, то для нього залишився певний острівець безпеки.
Тренер схопив його за верхній одяг та подав хлопцям вниз. Далі вони його спустили. Мама Ростислава, 38-річна Надія — дитяча анестезіологиня. За лічені хвилини потому вона вже була біля врятованого сина.
На хлопчику не було жодної подряпини, та після пережитого дитина потребує психологічної допомоги.
Він кричить уночі, кудись біжить. Я його ловлю у ліжку та заспокоюю. Зараз він почав розповідати, як чув крики та стогін, який був спалах.
Надія дуже вдячна тренеру Юрію за порятунок.
Нарешті познайомилась зі своїм рятівником і Ірина. У неї діагностували черепно-мозкову травму та уламкові поранення. Син виявився неушкодженим, але теж потребує допомоги психологів. Матір розповідає, що спати він тепер не може. У нього перед очима ніби постійно дим, а у вухах щось тріщить, як скло.
А ще він постійно питає: “Мамо, а коли ми повернемось додому?” Однак домівки, за якою він так сумує, вже немає.
Дивом доля подарувала дніпрянці Ксенії Башибулар шанс на життя. Її життя ледь не обірвалось через цинічну атаку росіян 14 січня. Читай, як поїздка в гарячу точку врятувала дніпрянку від смерті під завалами.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!