Чергова історія про людей з великим серцем. Цього разу розповідаємо про волонтерів, які вже понад п’ять місяців тричі на тиждень їздять у села Київщини, аби допомагати людям розбирати завали зруйнованих росіянами будинків.
Куратор волонтерів Руслан каже, що переважно їздять у Мощун. Але також бувають і в Ірпені, і в Горенці, облаштовують бомбосховище в дитячому садочку в Бучі.
Влітку, бувало, понад 50 добродійників виділяли час на прибирання обійсть жителів Мощуна. А нині їх, зазначає Руслан, небагацько — через холод та дощ приїхало з десяток волонтерів.
Ті, хто все ж приїхав, скромно кажуть, що нині роботи в країні багато, тож вони залюбки долучаються до відбудови.
Я ще сітки плету і сюди ходжу. Допомагаємо там, де можемо. Людям треба наша допомога. Мені легше дихати, легше дивитись на себе в дзеркало, коли я знаю, що чимось допомагаю.
Це мій внесок у нашу перемогу. У людські життя, у відбудову нашу, — каже волонтерка Світлана.
Тата Кеплер та Наталія Лелюх — між цими двома українками сміливо можна ставити дефіс, бо нині вони все роблять пліч-о-пліч заради спільної перемоги.
Дізнайся, яка історія двох героїнь, які борються на волонтерському фронті.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!