Росіяни укріплюють свої позиції біля Кремінної та Сватового, бо бояться нового наступу українських військ і повторення блискавичної Харківської спецоперації.
Це тоді, коли за лічені дні наші оборонці звільнили частину Харківщини, а на початку жовтня ще й деякі населені пункти Донеччини.
Одну з головних ролей під час тодішнього штурму відігравали десантники 80-ї бригади. Саме їхні штурмові групи першими заходили у населені пункти, знищували ворога і відкривали шлях іншим підрозділам.
Після звільнення Ізюму вони не пішли на відпочинок, а продовжили гнати окупантів з української землі. Тепер їхнє завдання — форсування річки Оскіл та вихід на адмінкордони Луганщини.
Бійці переконані, що операцію зі звільнення Харківщини та частини Донеччини в майбутньому обов’язково вивчатимуть в академіях.
Після тривалої підготовки українська армія наступала одразу з кількох напрямків. Найголовніші фактори успіху — мобільність підрозділів і право командирів на місці ухвалювати певні рішення.
Ворог був дезорієнтований. Вони не мали точної картини становища. Групи наражались на засідки, які ми організовували, — розповідає боєць ЗСУ.
Тікаючи з Донеччини та Харківщини, росіяни залишали свою техніку. Тепер вона допомагає українським воїнам далі звільняти нашу землю від загарбників.
Українські військові — справжні герої, які мають сильну жагу до життя. Дивись, як лейтенант Дмитро Чавалах вижив в оточенні ворога під час оборони Антонівського мосту.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!