На Тернопільщині відбулося перепоховання останків, знайдених під час спільних українсько-польських пошукових робіт. Урочиста церемонія об’єднала представників Польщі та України: політиків, істориків, дипломатів, духовенства та нащадків тих, хто колись жив у селі Пужники та довколишніх поселеннях.
Як Пужники стали центром протистояння УПА та Армії Крайової
У ніч з 12 на 13 лютого 1945 року курінь УПА атакував село Пужники. Польські історики вносять цю подію до Волинської трагедії.
Українські наголошують на складному контексті — протистоянні УПА та армії Крайової, радянських каральних органів і жителів, які підтримували різні сторони.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров зауважує, що тоді тут був один із польських центрів, який співпрацював з радянською каральною системою.
Вояки УПА зчинили на цей населений пункт напад, щоби в першу чергу переслідувати тих, хто був на боці НКВД.
Тоді тут загинули десятки людей. Кілька хат згоріли, а в 1949 році жителів Пужників за вказівкою радянської влади остаточно виселили з рідних домівок.
Ексгумаційні роботи у Пужниках відбулися навесні. Українська влада продемонструвала жест доброї волі й бажання порозумітися у найвищих питаннях взаємовідносин України та Польщі.
У селищі працювала спільна експедиція під наглядом українських фахівців. Під час робіт виявили останки 42 людей: дітей, жінок та чоловіків. Для ідентифікації взяли зразки ДНК. Польські вчені припускають, що могил може бути більше.
Хто з посадовців відвідав захід
6 вересня у Пужниках перепоховали останки загиблих на старому цвинтарі, там, де було первинне поховання знайдених тіл. Таке рішення ухвалили їхні родичі. Пам’ятні хрести поки залишать без змін.
Церемонія зібрала високих гостей: маршалку сенату Польщі Магложату Кидава-Блонську, міністерку культури Марту Цинковську, дипломатів і родичів жертв.
Від України були заступниця голови Верховної Ради Олена Кондратюк, виконувачка обов’язків міністра культури Тетяна Бережна, представники МЗС та приблизно 40 нащадків жителів колишнього польського села.
І сьогодні цей крок важливий не лише для вшанування пам’яті жертв, а й для майбутнього діалогу Києва та Варшави, каже віце-спікерка українського парламенту.
Цей діалог про примирення і прощення. І це основні два слова, які ми повинні сповідувати в наших добросусідських відносинах.
— Ми розуміємо складність історичних процесів, нашої історії. І я дуже рада, що відкривається другий етап форуму україно-польських істориків.
Сьогоднішнє поховання не означає кінця жалоби, але закриває певний болісний етап, пов’язаний з мовчанням, яке нав’язали комуністичні часи. Переосмислення історичних рахунків тоді було неможливим через цензуру.
Ще одна незагоєна рана обох народів — Волинська трагедія. Ми розповідали про погляди істориків на події минулого сторіччя.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!