— Мам, ну може вже час, заберімо тебе. Волонтери зможуть вивезти?
— Доню, ну перестань, у нас тут все спокійно.
Мабуть, таку відповідь чули багато синів та дочок, у яких батьки залишились у Херсоні. На перший погляд, місто справляє враження, ніби там змогли домовитися мирні жителі та окупанти.
Але лише на перший погляд. Від новин, які з’являються з окупації, стає справді моторошно.
Репресії у Херсоні
— Я бачила це у власні вікна, — розповідає Олена (63 роки). Її ім’я, як і усіх херсонців, які допомагали у створенні цього матеріалу, змінено з міркувань їх безпеки.
— Вони виносили із сусіднього будинку все: і меблі, і техніку із видертими шнурами, просто з корінням. Мабуть, багато там цінного було. Вантажити в бус. А хто там живе, я добре знаю. Це “сбушник”, з тої будівлі, що розбомбили з танків. Сам він зник. Може втік, а може, забрали.
За час окупації у місті проходять “тихі зачистки”. Вони починалися із перевірок будинків, де жили вояки та ветерани АТО, працівники СБУ та поліцейські.
На блокпостах окупанти й зараз змушують роздягатися чоловіків, перевіряючи їх на наявність патріотичних татуювань. Репресії ведуться і проти місцевих блогерів-активістів.
Найгучніша історія трапилася з Костянтином Риженком. Він зник і декілька діб не виходив на зв’язок. Як виявилося, хлопця викрадали. Зараз він переховується від окупантів.
Українське телебачення у місті давно не працює. Орки підключили російську пропаганду. Однак дивитися українські канали все-таки можна за допомогою декількох інтернет-провайдерів.
Ймовірно, “натисли” і на представників місцевих телеграм-каналів, бо їхня активність зменшилася до кількох скромних новин у день.
Містом ходять чутки й про зниклих дівчат. Нам це підтвердили місцеві жителі. Однак конкретних імен та історій поки немає. Але молодим дівчатам наполегливо рекомендують не виходити самим навіть удень.
Буденне життя у місті
Після першого “шоку” окупації місто ожило зі стартом громадського транспорту: як тролейбусів, так і звичних маршруток. Вони, щоправда, здорожчали із 8 до 10 грн. І поки що ходять лише до 15:00.
Працюють і автобуси у найближчі села навколо. У передмістя Олешки можна дістатися через Антонівський міст, минувши кілька блокпостів, на яких є ймовірність перевірки документів та телефонів.
З телефонів бажано завчасно видалити інформацію та листування, які можуть спровокувати.
З початку окупації у місті проблема з готівкою. До банкоматів зазвичай черги.
Долар злетів у ціні до космічних 40 грн, але валюту все одно не купити. Більшість обмінників зачинено.
Магазини та супермаркети працюють, але знайти потрібний товар стає дедалі складніше. Полиці частіше порожні, ніж навпаки.
Ситуація складна, — розповідає Олександр (36 років). — Припустимо, в АТБ підвезли товар. Той, хто швидше зайде, скуповує утричі більше. Згодом продаватиме на ринку удвічі, а то й утричі дорожче. І це несправедливо, бо привезли на всіх.
Херсонців рятує те, що регіон завжди був аграрним. Тож овочів не бракувало. Зараз на ринку саме їх ціна зросла, але не критично.
З’явилася і перша зелень. Те, що мало поїхати до столиці та роз’їхатися по країні, поки годує свій регіон.
З того, що здорожчало найбільше — цукор, він злетів із 30 аж до 100 грн. Соняшникова олія в таку ж саму ціну. Свинина та сало зі 150 грн зросли до 250, яловичина — до 300.
Зараз м’ясо можна купити лише на місцевих базарах у фермерів, що просто шматують туші на величезні частини.
З’явилася на прилавках і риба. Місцеві кажуть, це робота браконьєрів, яких зараз уже не контролює рибна інспекція.
У нас є підозра про те, що орки підвозять товари із Криму, а тут їх перепаковують і продають, — розповідає Олександр. — Це стосується сипучих, цукру теж. А ще у нас звідкись з’являються банани. І вони не з місцевих складів, бо були би вже чорні. А ці на вигляд свіжі.
З чим у Херсоні критична ситуація?
Найперший і найбільший дефіцит у місті — ліки. Закінчилися препарати для хіміотерапії, ліки проти тиску, інсулін та гормональні препарати.
На початку люди рятувалися, використовуючи навіть прострочені пігулки, зараз і їх не знайти.
Їх намагаються завозити волонтери. Але це менш як 10% від потреби міста.
Знаю, що хлопці-волонтери із машиною, повною ліків, буквально вчора їхали із миколаївського напрямку. Авто зупинили росіяни й забрали не лише ліки, а й машину, не бус якийсь, а звичайну легковушку. І ніде про це не чути. Я знаю, бо це мої друзі, — розповідає Валентин (42 роки).
Волонтери працюють і з підвозом продуктів для найуразливіших верст населення. Через підвищення цін деяким просто не вистачає грошей на їжу.
Загострює ситуацію і те, що в місті немає роботи. Великий торговий центр Фабрика спалили окупанти, торговельний центр Адмірал пограбували.
А ЦУМ просто зачинився, бо знаходиться біля міськради і є ймовірність, що туди можуть зазирнути люди з автоматами. Були пограбовані й декілька великих мереж побутової техніки, рознесені кав’ярні й ресторани. Всі вони давали місту робочі місця і можливість заробити.
У неділю у Херсоні традиційно мітинг на підтримку України. На настрій людей не впливає навіть російська пропаганда.
Ми поспілкувалися з чоловіком, у якого на одному з останніх зібрань потрапила світло-шумова граната. Він відбувся легкими опіками, але відверто зізнався, має намір і далі ходити на зібрання й висловлювати свою позицію.
Це лише маленьке поранення. За тиждень пройде. Я хочу жити у своєму місті спокійно, як це було до окупації. Тож це не привід зупинятися й опускати руки.
Раніше міський голова міста Ігор Колихаєв розповів, як Херсон чинить опір окупантам.