Найважче нині нашим захисникам на Донеччині, епіцентр протистояння у Бахмуті. Але титанічними зусиллями ЗСУ тримають місто. Ворог кинув туди найбільш підготовлені штурмові загони найманців Вагнера.
Водночас у Бахмуті залишається до п’яти тисяч мирних людей. Без світла, води, газу та зв’язку. Під безперервними обстрілами.
До міста залишилась єдина дорога, якою можна проскочити. Та й по ній постійно прилітає, адже завдання противника — взяти її під вогневий контроль.
Невідомо, що тут дивує більше — як сильно поранений Бахмут, як щомиті здригаються його квартали, чи як дехто з місцевих спокійно прогулюється вулицями під канонаду.
Під відлуння автоматних черг на північній околиці міста працює магазин. Товар привозять самі, із сусідньої Костянтинівки, каже продавчиня.
А поки обстріл триває, складає до торби свої покупки пані Світлана. Зранку вона вже побувала у лікарні, де їй перев’язували хвору ногу. Тепер пішки повертатиметься додому — із ціпком і візком.
Я не хочу кудись їхати. У мене тут коти, собаки. Я їх годую.
Під Пунктом Незламності волонтери із Краматорська вивантажують гуманітарку — ліки, їжу, одяг і ковдри. Назад можуть забрати людей.
До пункту люди приходять зарядити телефон і зв’язатися зі своїми рідними. У місті вже давно немає інтернету, світла, газу та води. У підвалі поставили пральні машини. Безкоштовно для всіх, лише просять приходити зі своїм порошком. Також у пункті можна прийняти душ.
Та чим ближче до вечора, тим гучніше стає. Військові наполягають — вибиратися треба засвітла, оскільки у темну частину доби Бахмут практично розбирають на запчастини.
На переважно статичній лінії фронту між українськими та російськими військами, яка простягається на сотні кілометрів, Вугледар також став однією з найнебезпечніших гарячих точок. Читай, яка ситуація у Вугледарі та як виживають місцеві.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!