Залізними бувають не лише люди, залізними бувають міста. Вони, як фортеця, що безстрашно стримує ворога.
Маріуполь — його назву вже навчились вимовляти іноземці, але ми не змиримося з його ранами, не пробачимо його прозорих бетонних скелетів, ніколи не забудемо його жертв і не перестанемо захоплюватись його захисниками.
Його вже намагалися захопити вісім років тому. 2014-го Маріуполь упродовж місяця був під контролем окупантів. У червні підрозділи ЗСУ та Нацгвардії вибили звідти загарбників. Тоді війна посунулася кілометрів на 15 від міста. Люди до неї, як не прикро, звикли.
Так і жили: то снаряди гупають, то Гогольфест приїхав — вибух культурний.
Цього разу нескорене місто знову зацікавило російське військо. Ворог сильно збив собі зуби об Маріуполь. Він просто захлинався, коли наше командування наказало військовим покинути Азовсталь.
Героїчна сторінка в історії Маріуполя відкрита. Якщо хтось її і закриє — так точно не росіяни. Про біль війни для Маріуполя дивись у сюжеті Вікон.
Дізнайся також, яка ситуація в Маріуполі сьогодні, коли місто перебуває під російською окупацією. До Маріуполя повертається Радянський Союз в яскравих фарбах тоталітаризму.