Щороку на Рош га-Шана, юдейський Новий рік, до Умані приїжджають десятки тисяч хасидів, щоб помолитися біля могили цадика Нахмана з Брацлава.
Саме Новий рік цадик вважав своїм улюбленим святом і закликав послідовників проводити його разом із ним.
Але ким був цадик, заради якого люди долають тисячі кілометрів, яким було його життя та чому його вчення досі має такий вплив — розповідаємо про рабі Нахмана.
Хто такий цадик Нахман і чому він вчив
Рабі Нахман із Брацлава народився у 1772 році. Його матір Фейга була онучкою Баал Шем Това, засновника хасидського руху.
Натхненний прикладом діда, Нахман також вирішив шукати власний духовний шлях. Уже в молодості він започаткував практику, яка стала однією з ознак брацлавської традиції — особисту розмову з Богом.
Нахман звертався до Бога так, як людина говорить із люблячим батьком: рідною мовою, ідишем, він зі сльозами розповідав про свої переживання та просив, чого потребував.
У віці 13 років, після досягнення релігійного повноліття, Нахман був заручений із Сашею, дочкою рабина Ефраїма — заможного землевласника. Вона народила йому вісім дітей, четверо з яких померли. Та й Саша була хворою на туберкульоз і рано пішла з життя.
Нахман легко спілкувався з простими людьми, але особисте оточення часто сприймало його як дивакувату або навіть нерозумну людину. Його критикували навіть члени власної родини та відомі хасидські авторитети.
Оскільки цадик заохочував своїх послідовників відкрито й без прикрас розповідати Богу про власні гріхи, їх дещо зневажливо називали відуйниками — тобто “сповідниками”.
У віці 26 років рабі вирушив у мандрівку до Святої Землі, яка стала справжньою пригодою. Він відвідав хасидські громади Хайфи, Тверії та Цфата, а коли вирушив назад, в Анкарі ледь не потрапив в облогу — місто штурмували війська Наполеона. А на зворотному шляху пережив сильну бурю. Пізніше Нахман вважав випробування у подорожі важливим духовним досвідом.
Він мав меланхолійний характер, але вважав, що людині потрібно подолати сум: “Борись усією силою, щоб бути щасливим завжди”, — говорив він.
Як помер цадик Нахман
У 1807 році, дорогою зі Златополя до Брацлава, цадик проїжджав через Умань. У Златополі його переслідували, а в Брацславі на нього чекали послідовники.
Зупинившись в Умані, Нахман пішов на старе єврейське кладовище, де в двох курганах були поховані євреї, загиблі під час жорстокої різанини 1768 року, влаштованої гайдамацькими загонами Івана Гонти.
За переказами, саме там він промовив: Добре б лежати тут. Через три роки, у 1810 році, хвороба цадика загострилося — і 38-річний рабин помер від туберкульозу. Він був похований в Умані саме на тому кладовищі, поруч із жертвами різанини.
Після його смерті Умань стала одним із головних місць паломництва брацлавських хасидів, особливо на Рош га-Шана. Традиція приїжджати до могили цадика зберіглася й донині.
Що ще варто знати чому цадик Нахман похований в Умані — читай в нашому іншому матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!