Війна об’єднала українців перед спільною загрозою. Але яким буде наше суспільство після перемоги? Як співіснуватимуть люди з різним досвідом війни, різними втратами, різними поглядами та різними уявленнями про майбутнє країни?
Саме навколо цих питань 20–21 червня в Чернівцях відбулися Дні ідей, які Аспен Інститут Київ за незмінної підтримки Єгора Гребеннікова провів для понад 150 представників влади, освіти, бізнесу, громадського сектору, військових та лідерів громад.
Попри різні теми й перспективи учасників, усі розмови зрештою звелися до одного великого питання — що насправді означає бути згуртованим суспільством.
Згуртованість не означає відсутність розбіжностей
Коли ми говоримо про суспільну єдність, часто уявляємо суспільство, де всі думають однаково та поділяють одні й ті самі погляди. Проте учасники дискусій неодноразово наголошували: справжня згуртованість не має нічого спільного з однодумністю.
Як пояснила заступниця директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса Галина Зеленько, те, що ми пережили на початку великої війни, — це було об’єднання навколо прапора:
— Воно ґрунтувалося передусім на емоціях. Але суспільна згуртованість — це вже інше. Це усталені відносини, де емоцій менше, а більше розуміння, спільних правил та інституцій.
Українці завжди були суспільством активних дискусій, суперечок і різних позицій. Водночас наша історія показує, що навіть у найскладніші моменти ми здатні знаходити те, що нас об’єднує.
Саме ця здатність домовлятися про головне, не втрачаючи права на відмінність, може стати одним із ключових ресурсів повоєнної України.
Спільні цінності важливіші за спільні погляди
Учасники панелей багато говорили про цінності як основу суспільної єдності. Співзасновник та член Ради директорів компанії SoftServe Тарас Кицмей наголосив, що саме цінності визначають здатність суспільства бути згуртованим:
Цінності визначають згуртованість. А самі цінності завжди народжуються з викликів часу. Саме вони задають поведінку людей і визначають, як суспільство реагує на майбутнє.
Водночас він застеріг від спокуси будувати єдність через примус:
Я не є прихильником того, щоб досягати згуртованості через обмеження. Людей можна поставити в одну колону силою, але це не означає справжню єдність.
Після війни ми станемо не більш однаковими, а більш різними
Після завершення війни українське суспільство стане ще більш різноманітним: військові й ветерани, цивільні, внутрішньо переміщені особи, люди, які повернуться з-за кордону, жителі різних регіонів матимуть різний досвід і різне бачення майбутнього.
Перший заступник голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко переконаний, що ця різність не прирікає суспільство на розкол:
Українці вміють і посваритися, і помиритися. Потенціал домовлятися у нас є. Ми багато років шукаємо спільні рішення, навіть коли маємо різні погляди.
Буковина нагадує, що різноманіття може бути силою
– На Буковині люди з різною культурою, різними традиціями й родинною історією живуть поруч не декларативно. Їх об’єднує спільна історія свого краю, взаємоповага, людяність і щире бажання чути одне одного, – наголошує начальник Чернівецької обласної військової адміністрації Руслан Осипенко.
Не менш важливо, що різноманіття стає джерелом розвитку. Про це говорив ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Руслан Білоскурський:
Найцікавіше починається тоді, коли між різними людьми виникає взаємодія. Саме в цих перетіканнях досвіду народжуються нові комбінації, інновації та розвиток.
Досвід Буковини нагадує, що різноманіття саме по собі не створює конфліктів. Воно може ставати джерелом нових ідей, інновацій та розвитку — якщо суспільство вміє будувати довіру між людьми.
Заступник міського голови Чернівців Євгеній Маховіков звернув увагу:
Релокація стала для Чернівців не просто викликом. Вона навчила місто ухвалювати рішення по-новому, думати по-новому і по-новому ставитися до людей. Саме через цей спільний досвід ми змінюємося.
Нова культура співпраці вже сьогодні
Ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Руслан Білоскурський відзначив:
Сьогодні університет — це екосистема, де взаємодіють студенти, ветерани, підприємці, внутрішньо переміщені особи. Саме ця взаємодія між різними людьми створює нові рішення та нові можливості для розвитку.
Говорячи про корпоративну культуру, Тарас Кицмей наголосив, що повага до відмінностей — це не лише суспільна, а й управлінська цінність.
– Коли заходиш в іншу культуру, не потрібно асимілювати людей до себе. Потрібно прийняти цю культуру у свою. Коли люди відчувають повагу до того, ким вони є, тоді й виникає справжня довіра.
Культура допомагає суспільству не лише пам’ятати, а й відновлюватися
Окремою частиною програми стала бесіда Культура як простір спільності: що утримує суспільство разом?, під час якої учасники говорили про роль культури у відновленні країни після війни.
Голова наглядової ради Українського культурного фонду Наталія Кривда наголосила, що саме культура формує смисли, без яких неможливе відновлення суспільства. Вона також звернула увагу, що театр може бути тим простором, де люди вчаться говорити про складні речі.
Згуртованість як спільне надзусилля
Головний висновок Днів ідей у Чернівцях простий: згуртованість народжується через довіру, спільну дію, готовність чути одне одного та відповідальність за спільне майбутнє.
— Ми маємо стати сильнішими. Ми не маємо перетворитися на суспільство ненависті. Ми не маємо перетворитися на суспільство суцільного покарання. Справедливість — це цінність, любов — це цінність, а прощення — це шлях, – розповів ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, отець Георгій Коваленко.
Фото: Аспен Інститут Київ
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!