Війна вплинула на емоційний стан кожної людини. Нерідко чуються думки, чи нормально радіти смертям російських солдатів та дивитися на їхні тіла, не приховуючи радощів. Розібратися у цьому допоможе психотерапевтка-супервізорка Валентина Паробій.
Вона розповідає: кожному виду природа заклала механізм не вбивати собі подібних, за винятком захисту. Відповідно, щоб його заблокувати, потрібно дегуманізувати іншу особу.
Зараз цивільні бачать все переважно очима військових. Психіка не знає — стосується це вас чи ні. Вона готує вас до того, що ви будете воювати.
Психіка робить своєрідний тренінг, аби людина могла дивитися на страждання й мертві тіла. Вона створює таку експозицію, щоб це не викликало огиди, відрази, страху чи опору.
Якщо це заміняє вам медитацію і ви відчуваєте, що так відновлюєтеся, то це нормально. Людина може так задовольняти жагу помсти й думати про перевагу українського народу над армією Росії.
Чи корисно це?
Потрібно запитати себе: чи це забирає з мого дня час на спілкування, на турботу про себе і своє тіло, на якусь активність, господарство, сім’ю, спорт, посівну тощо?
Якщо цей час лишається, нехай воно буде як guilty pleasure — вподобання, за яке соромно. Якщо це стає постійним заняттям, треба допомогти психіці відірватися від такої реальності.
Поради психологині
Дуже терапевтичним буде повернення відчуття контролю хоча б у чомусь. Варто планувати день, активність, робити маленькі речі, які мають значення.
- Зокрема, це означає менше читати соцмережі.
Спробуйте залишити кілька релевантних інформаційних видань. Коли вирішили, що у вас є час вранці, в обід і ввечері, ви зайшли і почитали новини.
- По-друге, якщо є можливість, займайтеся фізичною активністю. Можна прибирати, садити щось, розвантажувати.
Найгірше — це злитися і продовжувати читати страшні історії, продовжувати бути у завмерлому стані.
До речі, раніше ми розповідали, яке повернути контроль над життям — читай у матеріалі.