Люди, які покинули свої домівки та були змушені тікати від війни, зараз сумують за своїм звичним життям та хочуть повернутись в Україну. Особливо це стосується родин, яких вторгнення росіян розділило тисячами кілометрів.
Матері, які з одного боку переживають за безпеку своїх дітей, а з іншого — хочуть побачити чоловіків і бути вдома, часто не можуть зробити цей внутрішній вибір.
Тому важливо чесно і відкрито говорити із собою. Пам’ятай про те, що в Україні досі тривають бойові дії, Росія все ще застосовує тактику терору проти мирного населення, а тому ніхто й ніщо не може гарантувати безпеку.
Запитай себе:
- Чи вистачить мені сил жити в постійній небезпеці та невизначеності?
- Як я себе поводитиму під час повітряних тривог?
- Куди саме я повернусь?
- Чи буде це хоча б відносно безпечне та спокійне місце?
- Чи зможу я працювати?
- Скільки часу мені потрібно на адаптацію?
- Чи буде в моєї дитини можливість навчатись, розвиватись та спілкуватись з однолітками?
- Хто мені зможе допомогти раптом що?
- Які мої очікування від повернення в Україну?
- Що першим я зроблю після приїзду додому?
Ніхто не відповість на ці питання замість тебе й ніхто не зможе сказати, яке рішення краще саме для твоєї родини.
Є люди, які для себе вже зрозуміли, що ніколи не повернуться в Україну. Є ті, хто повернувся і тепер шкодує про це. А є й ті, хто приїхав додому і щасливий від цього.
Головне — самостійно зробити раціональний вибір, який продиктований ясним розумом, а не почуттям провини чи страхом. Тоді ти не шкодуватимеш про своє рішення, яким би воно не було.
Під час війни багато людей відчувають емоційні гойдалки. Читай, хто нас розхитує і що допоможе стабілізувати свій психічний стан.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.