Одинадцять років поспіль ми дивимось реаліті про красивих та успішних, які шукають справжнє кохання на очах усієї країни. І щоразу, як уперше… розчаровуємось: “Ну як можна було її/його обрати?”
Бодай раз, але пролітала думка, що краще б головні герої зробили вибір на користь іншої людини, яка “програла” у цих любовних перегонах.
Пояснити почуття інших людей завжди складно і достеменно неможливо. А ось зрозуміти себе – цікавіше завдання.
Психологиня Елена Архіпова пояснила, чому ми так любимо саме тих героїв Холостяка та Холостячки, які зазнали невдачі за крок до щастя.
Річ в тому, що слов’янський менталітет схильний жаліти переможених.
Психологиня запевняє, що такі почуття сягають аж до нашого слов’янського коріння та давнього епосу, в якому головним героям просто щастило і робити щось для успіху було не так уже й необхідно.
Від цього у слов’ян і такий підхід до життя – виявляти більше співчуття до тих, хто зазнав поразки, тобто людей, які в чомусь не досягли успіху, і бажати, щоб саме їм пощастило.
На противагу США, які протягом усієї своєї історії зрощували культ героїв.
Чого лише варта любов американців до коміксів про надлюдей, які практично завжди перемагають зло.
Тому що у них є культура захоплення людьми, які чогось досягли в житті та мають якийсь успіх.
Проте це лише маленька частина нашої підсвідомості, яка не повністю володіє нашими емоціями.
Чого не можна сказати про такий фактор, як життєвий досвід. Часом здається, що десь ми це вже бачили. Можливо, у власному житті?
Елена Архіпова стверджує, що людям притаманно навіть неусвідомлено ставити себе на місце героя з телевізора. Якщо людині здається, що ця ситуація досить неприємна і несправедлива, і вона сама не хотіла б у ній опинитися, то, звичайно, вона сприйматиме її дуже гостро.
Тому якщо у неї були такі ж неприємні моменти у житті, які відбуваються у героїв шоу, то вона проектує на них свій біль.
Хтось із першої вечірки обирає собі улюбленого учасника. Комусь потрібен час, щоб визначитись. Проте дехто, як і головні герої проекту, робить свій вибір лише у фіналі.
І якщо в одних вибір збігається, то іншим доводиться нелегко. Як і людина, якій не відповіли взаємністю, глядач може відчувати не найприємніші емоції та навіть злитись.
Від цього всі негативні почуття глядач виливає на “незаслуженого” переможця, оскільки підтримував він зовсім іншого героя.
Ще одним із наслідків може бути недовіра до “щасливої пари”. Оскільки глядач не бачить усіх подій, які проживають учасники шоу, йому важче зрозуміти їх. Інакше виходить з переможеним: нам зрозумілий його біль. Люди можуть просто думати, що “холостячка” та її новоявлений наречений грають на публіку, і не вірити їм, а почуття переможеного для багатьох можуть виглядати більш чесно та натурально.
Адже він так сподівався на взаємність, прив’язався до “холостячки”, але ним знехтували (зовсім як у житті).
Ще однією з причин нашого співчуття Елена Архіпова називає сприйняття такого відчуття на одному рівні з чимось добрим та хорошим.
Людина почувається доброю і правильною, адже це так благородно — відчувати співчуття до того, хто зараз розбитий і пригнічений.
З іншого боку, наші почуття можна пояснити й простою цікавістю до людини та бажанням знайти у ній відповіді на питання про самих себе. Тоді нам легше зрозуміти власні емоції, відшукати вихід з проблемної ситуації та новий шлях у житті.
Людям цікаво дивитися на те, як людина зможе пережити ці негативні почуття, пов’язані з розлукою.
Однак потрібно бути обережними у своїй емпатії й не шукати ідеалу в тій людині, якій щойно розбили серце. З цього, як стверджує психологиня, рідко коли виходить щось хороше.
Можливо, вони надивилися серіалів, у яких хтось обов’язково страждає від розбитого серця. Саме тому вони вважають таку людину ідеальною.
Проте, за словами Елени Архіпової, більшість людей надає перевагу називати “ідеалом” людину, яка вже здатна побудувати здорові та зрілі стосунки.
У будь-якому разі потрібно пам’ятати: ще не раз нам буде не подобатися вибір холостяка чи “холостячки”. Ми будемо ставитись до їхніх рішень скептично і сумніватись у логічності їхніх вчинків. Однак нам варто пам’ятати, що кохання ніколи не було про логічні рішення.
А усім наступним холостякам і “холостячкам” хочеться лише нагадати: якщо буде зрозуміло, що їм ніхто не сподобався і ніхто не підійшов, це рішення для них буде правильним.
І ця правда сприйметься глядачами спокійніше, ніж спроба вдати, що з обраним кандидатом у вас любов до труни та найщиріші почуття (хоча насправді — це не так).
Однак потрібно пам’ятати, що часом ми забуваємо про особисті кордони, особливо коли безмежно закохані. Іноді саме це стає причиною розлучення для багатьох пар, де було справжнє кохання. Тому дізнайся більше про особисті кордони та як не залишитись самотнім.