Україна — найбільша країна Європи, яка має свою давню культуру та мову. Хоча наша держава існувала понад тисячу років з часів Київської Русі, повну сучасну незалежність ми отримали не так давно. До 1991 року Україна протягом століть перебувала під російським гнітом, а за часів СРСР зазнала чи не найбільших страждань.
З часів нашої незалежності не змінилося навіть одне повне покоління, тож зрозуміло, що багато людей, особливо старшого віку, можуть продовжувати спілкуватися російською мовою. Але в Україні триває повномасштабна війна, тож ми маємо позбуватися усього російського, зокрема мови.
Втім, це має бути свідомий вибір людини та розуміння того, що говорити державною мовою — це її обов’язок як громадянина. У багатьох людей це викликає обурення й фрази на кшталт: “Ми нічого нікому не винні”. Люди відчувають провину, але чому?
У російській мові існує таке поняття, як “долг (борг)” — “долг Родине”, “супружеский долг” та інші. Українською це звучить, як “обов’язок перед країною”, “подружні обов’язки” тощо. Як це впливає на формування мислення у людей, Вікнам розповів психолог Олег Следь.
Він наголошує: мова — одна з невіддільних частин людської ідентичності, певного менталітету. Вона формує ментальність та відчуття себе.
Мова важлива, бо слова мають неабияке значення у нашому житті. Існують спостереження, що слова впливають на наш настрій та самопочуття, — каже психолог.
Саме тому, за його словами, коли батьки виховують дитину, то мають використовувати лагідні пестливі слова, компліменти та похвалу.
— Коли говорити дитині, що вона щось винна, то це “повинна” вкладається в її мислення.
Коли в мові присутні певні звороти, стандартні фрази у суспільстві, то певною мірою відбувається створення колективного несвідомого.
Це має вплив на формування ідентичності особистості. Не на свідомому рівні, а на рівні відчуттів. Якщо серед населення звучить “долг родине”, то формується певне відчуття якогось боргу ще з малого віку, — пояснює Олег.
Як поняття “обов’язок” та “долг” впливають на формування мислення
Українці буквально за кілька днів повномасштабного вторгнення змогли організуватися й допомагати одне одному. Чоловіки відразу ж заповнили лави тероборони, й досі є черга з охочих захищати свою країну.
Натомість із перехоплених розмов окупантів ми дізнаємося, що ворог деморалізований та не має бажання виконувати військові обов’язки. Чоловіки навіть калічать себе, аби повернутися з поля бою додому. А їхні рідні не можуть навіть вийти на протести.
Ілюстративне фото
Це теж може бути пов’язаним із різницею розуміння обов’язку та боргу. Адже коли людині казати “ти повинен(-на)”, він (вона) обурюється і не хоче робити те, що наказали. Натомість обов’язок — це про правила. Людина розуміє, що, виконуючи свої обов’язки, вона підтримує порядок у суспільстві.
— Це може бути пов’язане з колективним несвідомим. Певною мірою вина або обов’язок формуються у дитини на стадії розвитку у періоді три – шість років. Почуття провини виникає від того, що дитину присоромлюють. У цей період навіть у мозку відбуваються певні мислиннєві процеси, починаються фізіологічні зміни. Дитина вчиться думати, аналізувати, бачити причини й наслідки.
У цей період формується так звана ідентичність.
Якщо розбирати це на рівні мови, то почуття боргу ніби природно приживається, якщо дитина чує “ти повинен (должен)”.
Тому саме батьки формують відчуття сорому чи обов’язку. Вони мають пояснювати: є речі, які потрібно зробити.
У нашій мові це звучить, як “тобі потрібно”, “ти маєш”. Тут чути не так провину, як правило чи пораду, — пояснює психолог.
Українська мова — не примус, а обов’язок громадянина
Олег пояснює: щоб усі перейшли на українську мову і робили це свідомо, потрібен час. Адже людська психіка побудована так, що спочатку завжди чинить спротив.
Наприклад, у випадку мови люди спочатку обурюються, а потім переходять до стадії торгу. Починають використовувати в побуті ту мову, якою зручно говорити, а в інших випадках ту, яку потрібно.
— Далі можуть бути стадії агресії та депресії. Агресія — людина починає злитися: “Чому я переходжу на українську, а виходить погано?” Особливо якщо бачить, як інші посміюються, прискіпуються до правопису та вимови. Саме тоді у людини відбувається така реакція: “Чому мене змушують?”
Депресія — людина засмучується, що їй доводиться залишати звичне середовище, в якому вона була. І вже після всього починається стадія прийняття, — розповідає психолог.
Також Олег зауважує, що люди, яких не виховували з почуттям боргу, зараз легше переходять на українську мову. І роблять це свідомо, адже мовне питання зараз як ніколи на часі. І обов’язок громадян України — говорити українською державною мовою.
— Коли ми в мережі бачимо: “Чому я мушу переходити на українську мову? Це може ні нащо не впливати”, — то можемо відстежити динаміку вини. Людина сприймає це так, що вона комусь щось винна.
Але це про свідомість та усвідомлення себе, про обов’язок у ситуації, яка зараз відбувається, — каже Олег.
Психолог пояснює, що вплинути на перехід людей на українську мову можуть усвідомлені люди, які несуть відчуття обов’язку, створюючи колективне свідоме з цими обов’язками.
Як українська мова впливає на українців як “цілий організм”
Психолог поділився з нами своїми спостереженнями, як зараз люди реагують на українську мову. Він каже: люди відчувають безпечність. Особливо це можна помітити серед людей, які виїхали з зони бойових дій.
Коли хтось розмовляє російською, це насторожує людину, вона відчуває небезпеку, адже російська — мова ворога.
Проте люди, які були російськомовними та переїхали в регіони, де українська переважає, теж можуть відчувати почуття провини. Адже ставлення до російськомовних нині — зовсім різне. Якщо ж копнути глибше, то зараз українці відчувають опору та впевненість, спілкуючись нашою мовою.
Попри обурення певних людей, дедалі більше російськомовних громадян України переходить на українську мову. Раніше ми розповідали, як комфортно перейти з російської на українську.
До речі, у Вікон тепер є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!