Фольклор, сопілка, реп і брейк-данс. З сумішшю цих автентичних інгредієнтів української музики та перформансу на сцені Євробачення-2022 переміг гурт від України Kalush Orchestra.
Нині на їх пісню Стефанія неодноразово створюють музичні обробки, а увесь свій репертуар артисти готуються представити на одному з найвідоміших фестивалів Європи – Glastonbury у Великій Британії.
Чи не найзагадковішим учасником колективу є Килиммен — брейк-дансер та виконавець у Kalush Orchestra, чиє обличчя за маскою ніхто не бачив. В нашому інтерв’ю Килиммен розповів про шалену популярність гурту, майбутнє української музики та про своє творчо-таємниче амплуа.
Чому, на вашу думку, гурт Kalush Orchestra вибухнув такою популярністю саме зараз?
Ми довго працювали й дійшли до свого – до гори, яку хотіли підкорити. І при цьому продовжуємо йти далі.
Тільки той, хто йде – дійде до цілі.
Все в комплексі зіграло роль у тому, чого ми досягли – це і музика, це і те, що ми справжні, і те, що ми несемо український фольк в українському репі, з українськими народними інструментами. Це і вайб, подача, посил. Я думаю, що саме це подобається людям.
Ваш образ у колективі — чи не один з найзагадковіших, бо ніхто не бачить вашого обличчя. Якою задумувалася ваша роль у загальному амплуа гурту?
А в мене навіть не образ (усміхається). Я був маленькою хустинкою і став килимом. В мене ж реальна історія (усміхається). Я супергерой. Як супермен, спайдермен, але український.
Моя історія про те, що я народився на Житомирському заводі килимів. І далі відправили в місто Калуш на Івано-Франківщині. Там я знайшов свого Олега (ред. фронтмен гурту Олег Псюк). У гурті моє прізвисько “Ковйор”. Я і танцюю, і співаю – я багато чого роблю у колективі.
На сторінці гурту фанатів дражнили розкриттям вашого обличчя, однак подробиць так і не було. Зможете розкритися нашим читачам деталями про себе?
Можу сказати, чим займаюся поза концертами. Люблю, коли мене віддають на чистку. Люблю, коли не заводиться міль. Отакий я в житті. Люблю “повисіти” – на стіні.
А взагалі, якщо відверто, то я зараз шукаю свою Килимвумен. Але поки такої ніде нема, на жаль. Говорять, що в Туреччині є таких багато, але ж я хочу Килимвумен нашу, українську, десь з Гуцульщини.
А якщо хтось хоче взнати про мене більше – то я нічого не приховую. Такий, як є – блогер взагалі-то. Тому, у мене в інстаграмі можна побачити, і як я сплю, і як я прокидаюся, що роблю. Там побачите, чим живе Килиммен.
Коли ви з гуртом брали участь у нацвідборі на Євробачення, то доля розпорядилася так, що переможницею оголосили Аліну Паш. Ви тоді вірили, що результати можуть змінитися?
Ми хотіли тільки справедливості. А про все інше ми й не думали. Основної цілі їхати на Євробачення вже як такої не було.
Якби війни в Україні не сталося, то розглядався сценарій не їхати в будь-якому разі. Але все змінилося і це в результаті був наш поклик і місія.
Аліна підтримала Kalush Orchestra під час Євробачення у соцмережах. Гурт зробив би те саме, якби поїхала вона?
Ми не слідкували за соцмережами Аліни Паш, в нас не було часу, скажу вам чесно. Не знаю, це погано чи добре. Якби поїхала вона, ми б підтримали – але не стільки її, скільки Україну.
Всі, хто виходив на сцену нацвідбору, були достойні того, аби поїхати на Євробачення. І ми б будь-кого з них підтримали, звісно.
Днями колектив оголосив про участь в одному з найпрестижніших музичних фестивалів світу – Glastonbury у Великій Британії. Які вершини ви готові підкорити ще і бачите в собі сили на це зараз?
Такі майданчики, як Glastonbury і Woodstock, мають бути в Україні, насамперед. Ми хочемо створювати та розвивати український бренд, який буде цікавий для співпраці таким нинішнім виконавцям цих фестивалів, як Біллі Айліш.
Хочемо, щоб Біллі захотіла потрапити в Україну. І я думаю, що скоро нам й іншим сучасним українським колективам вдасться настільки потужно заявити про українську музичну сферу.
Україна як держава вже демонструє свою силу і волю так, як на моїй пам’яті, жодна країна.
А щодо таких відзнак, як Греммі, MTV Music Awards, то і це скоро матимуть українські артисти. Україна вже тричі вигравала Євробачення від початку XXI століття – найбільше серед усіх країн Європи за цей час, наскільки я пригадую. Тому, сили є і в нас, і в багатьох інших наших артистів на великі вершини.
Україна – співуча країна, нам просто треба трошки більше медійності.
Що ви особисто слухаєте з сучасної української музики?
Слухаю сучасного репера Skofka. В нього дуже є крутий трек Додому, який ми записали з ним разом. Ще у нього крута пісня Файна, Давай начистоту. Звісно, ще Alyona Alyona, Jerry Heil, багато андерграундних виконавців і сучасних іноземних реперів.
Принципово не слухаю нічого російського. І моя мрія – аби ніхто у світі не чув і не слухав російської мови та російської музики.
Як ставитеся до заборони російської музики в Україні, зокрема до дозволу треків російських виконавців з так званого “білого” списку?
В моїй душі це трішки викликає дисонанс. По-перше, я не згоден, що тільки мінімум 40 відсотків української музики на радіо має бути українською мовою. Квота має бути більша. Чому не 60 чи 70?
А щодо “білого” списку, от мені не зрозуміло поки, хто буде його затверджувати? Що це будуть за експерти? І чи не будуть вони просувати виконавців за своїми власними інтересами? Я взагалі за те, щоб російська культура жодним чином не могла вплинути на українську культуру.
У минулі роки виходило так, що “російщина” диктувала моду в українській культурі. А ми хочемо, щоб українська культура диктувала моду всьому світу. Так, як зараз Стефанія звучить в усіх ефірах. Хочеться, щоб так звучали не лише наші пісні, а і всіх наших виконавців.
Українська культура зараз проростає і стає квіткою з досить хитким стеблом. Ми хочемо зробити так, аби це стебло стало міцним деревом, яке б ніколи не зламалося і розпускало свої пагони усе далі.
Ви вже думали, яким буде життя після перемоги? Яким на той момент буде гурт і музика загалом?
Завжди українська культура починала набирати силу і міць, коли в нас виникали репресії, війни, панував тоталітарний режим. Згадаймо Розстріляне Відродження, шестидесятників.
Я думаю, зараз один з таких моментів, коли українські митці стають нервами народу і пишуть, тому що не можуть не писати й все це щиро, відверто, для розбудови української культури, а не для того, аби просто лунати по телевізору.
Зараз просто вибух української музики, нових імен і крутих робіт. Після війни українського в Україні стане більше – на відсотків 99,99. А українські митці матимуть силу і змогу робити так, аби їх чули.
Новачками в музичній індустрії, що захопили серця слухачів стали також і Chico&Qatoshi. Читай інтерв’ю творців треку Допоможе ЗСУ.