Путінський режим діймає уже не перший народ, якому не пощастило жити поряд. Сьогодні Україні у війні проти Росії допомагають багато національностей. Хтось просто хоче підтримати справедливість, у когось тут друзі, а хтось так само постраждав від РФ і прагне допомогти нам перемогти це зло та знищити його військові амбіції.
З останніх спонукань нам допомагає чеченський народ (не плутай із кадировцями). На їхню територію з двома війнами вривалися росіяни, називаючи це “операціями”. Знищували народ, мародерили, дезінформували, насаджували свій режим. Знайомо, чи не так?
Мені вдалося поспілкуватися з сином колишнього президента Республіки Ічкерії (1997–2005) Аслана Масхадова — Анзором Масхадовим. Він привіз в Україну документи, що доводять звірства росіян у Чечні за часів війн, та впевнений, що вони допоможуть міжнародній спільноті у справі злочинів росіян на нашій землі. Про Росію, кадировців, підтримку від чеченського народу та Україну — читайте в інтерв’ю.
— Коли Росія програє в Україні, як ви вважаєте, чи зможе вона приструнити свої імперські амбіції, чи це ні на що не вплине?
— Я вважаю, що коли Росія програє — а вона програє, бо у світі зрозуміли, звідки йде ця небезпека і хто загрожує людству; коли Україна вистоїть — а вона вистоїть, і перемога буде за Україною — тоді будуть великі зміни в самій Росії.
— Тобто ви гадаєте, що можуть повстати народи й Росії, якою ми бачимо її зараз, може й не бути?
— Я вважаю, що люди вже поступово розплющують очі, вже знають, звідки йде ця загроза, але все-таки я не розумію росіян, які мовчать. Їх завжди посилають на забій, як це було в нас за часів російсько-чеченської війни і як це відбувається сьогодні в Україні.
Людей використовують — і за які інтереси? Те, що ми бачимо, — це не інтереси Росії, а особисто Путіна.
Не розумію я росіян. Чому вони не встають? Чому вони не мають жодних мітингів? Навпаки ми чуємо, як багато хто висловлюється на підтримку Путіна і цієї війни. Ми сміливо можемо звинувачувати самих росіян.
— Дивлячись на підтримку від росіян і те, як вони висловлюються публічно, чи ми можемо припускати, що після поразки в Україні Росія зможе знову напасти, як це було з Республікою Ічкерією?
— У нас є таке прислів’я: у росіянина дев’ять разів змінюється думка до дня. Тобто вірити йому не можна. Зараз він дасть слово, наобіцяє цілі гори, але за годину він змінить свої думки, тобто можна очікувати підлість.
Ось таку підлість і ми отримали: підписали мирні угоди, мирний договір, але коли ми підписували його з Росією, вони вже готувалися до нової війни.
У них усе завжди заплановано. Вони готувалися до нової війни. В 1996 завершилася перша війна, і через три роки починається нова війна Путіна. Вони знали, що треба буде привести до влади нову людину, невідому, і на цій війні підняли її популярність у Росії.
Ось нібито молодий, він зараз відновить Росію, вона встане з колін. І з того часу вже 20 із гаком років вони “встають з колін”.
— Росіяни часто нерівно дихають не лише до сусідів, а й до інших країн. Якщо вони таки дадуть Україні спокій, то під загрозою можуть бути інші території. Як ви вважаєте, кому це може загрожувати?
— Ми чуємо прямі загрози на адресу Фінляндії, Швеції, Польщі, Балтійських країн, тобто Росія загрожує всім довкола. Як казали чеченські лідери, точно мій батько, Аслан Масхадов: “Путін добиває Росію”.
Сьогодні він її добив усередині та стосовно своїх сусідів. Він з усіма пересварився, і Росія сьогодні ізольована. Упевнений, що там скоро будуть великі зміни.
— Ми говоримо, що росіяни багато в чому підтримують Путіна, величезна кількість, якщо вірити соцопитуванням. Що зміниться у РФ після його смерті?
— У Росії чомусь ніколи не було нормального правителя. Хтось може сказати: Хрущов, Андропов, — але я назвати прізвище нормальної людини не можу.
Я сподіваюся, що в Росії з’явиться керівник, адекватна людина, яка думатиме про свій народ, відновлюватиме свою країну, допомагатиме людям, а ще й думатиме про своїх сусідів, шукатиме добрих та чесних стосунків з ними.
І з Кавказом, і з Україною, і з Балтикою, а не махатиме шашкою та погрожуватиме своїм сусідам. Якщо вони окупують усю Україну, хоч це їм не вдасться, я впевнений, що Путін обере іншу, щоб напасти. Це може бути будь-яка країна, навіть Литва, Латвія, Казахстан, Грузія. Вони мають великі апетити.
— Хочу поговорити про звірства, які обговорює весь світ: у Бучі, Гостомелі, Бородянці. Ви розповідали, що це було схоже на те, що свого часу росіяни робили у вас. Чи можете про це розповісти?
— Я працював із матеріалами про звірства окупантів на нашій землі, багато чув, бачив. Коли я приїхав до України, то привіз папку з документами. Це звіт генпрокуратури нашої Республіки своєму президентові про злочини російських окупантів за 2002 рік. Тут усе зафіксовано.
Наприклад, росіяни заскочили у двір, забрали чеченця, потім він зник. Когось побили, когось вбили чи живцем закопали.
Українців називають нацистами. Я зараз в Україні, і цього нацизму не бачу. Нас називали “чеченськими терористами”.
Вони прийшли з такою картиною: тіло людини після тортур, на ньому вирізано зірку Радянського Союзу та свастику.
Ось що вони у нас робили: випалювали, вирізали. Наприклад, живий щит: позаду йдуть російські окупанти, попереду — жінки та діти.
Або фотографія: п’ятеро дітей після авіаційного бомбардування. Таких фото зараз багато.
Я був у Бучі, Гостомелі, Ірпені, розмовляв із місцевими жителями. Ми говорили про ці події, а також про ті, що були у нас, у Республіці. Як російські фашисти вбивали чеченців — мирне населення. Все точнісінько: одна тактика, одні методи. Заходять до населеного пункту, кого вони спіймають, того розстріляють, спалюють, знищують усе довкола.
Потім забивають свої БТР, вантажні автомобілі пральними машинами та телевізорами. Це армія мародерів та злочинців. Був один випадок у 2002 році. Ці російські окупанти зайшли до чеченського села, хотіли забрати з собою одного старого, хворого на туберкульоз.
Але прийшли на допомогу сусіди, жінки, щоб відбити цього старого у росіян. А ті почали стріляти над головою. Потім підходить офіцер і наказує розстріляти всіх. І ці фашисти почали розстрілювати їх великокаліберним кулеметом. Ось такі фашисти.
— Чому Росії вигідно робити з кадировців та Кадирова таких собі героїв, високопоставлених воїнів? Хто в це вірить і як є насправді?
— Як насправді, показали українські герої.
Ми називаємо Кадирова клоуном, тут уже почали називати його тіктокером. Це звичайне лякало. Створили такий міф, мовляв, колишні чеченські бойовики перейшли на бік Кадирова, як вони сурмили щосили.
Тобто готували таку страшилку, хоча насправді ті, хто воював проти російських військ під час війни, здебільшого загинули. А це зрадники. Ми не вважаємо їх чеченцями, ми вважаємо їх мерзенними істотами.
Вони зрадники чеченського народу. Кожен народ має своїх зрадників, у нас вони такі.
Сьогодні простий народ наляканий і в такому стані, що за кожне слово, сказане проти них, їх можуть убивати, катувати, принижувати.
Насправді кадировці перебувають у тилу, це так звані загороджувальні загони. І там знімають свої відео, нібито ведуть бої. Вони нічого не варті, не такі вже й воїни, як про це говорять.
— Як чеченський народ відреагував, коли Росія пішла на Україну?
— Скажу про свою реакцію. Почалося вторгнення до України. Я повернувся до 11 грудня 1994 року. Тоді Росія пішла на нас війною.
Те саме, ці колони військ, які з трьох сторін заходили в нашу Республіку. Тисячі російських окупантів увійшли на територію.
Це були різні підрозділи: ОМОН, контрактники, регулярні війська тощо. Ось такі ж почуття. Видно було, що це великомасштабна війна і проллється море крові. Я приблизно розумів, яка картина буде: звірства, бомбардування, удари по містах.
Потім я одразу зрозумів, що я поїду до України. Я спілкувався з чеченцями, дізнавався думку, хоч там уже було зрозуміло, що ми проти війни.
Усюди я чую, що вони засуджують дії Росії проти України. Ми проводили мітинги, протести у Європі, були на конференціях, робили все можливе в інформаційному полі.
А також збирали речі для військових. Все, що ми могли зібрати, відправляли в Україну. Я закликав своїх співвітчизників, щоб вони робили все можливе. Тому що ваш народ сьогодні потребує цієї підтримки.
Додам, що в Україні є чеченці, котрі воюють проти російських окупантів. Вони воюють тут із 2014 року.
— Хотіла б повернутись до документів. Ви говорили, що вони можуть допомогти у розслідуванні звірств у Київській області. Чи їх обговорювали вже з міжнародними правозахисниками?
— Так, ми обговорюємо, зустрічаємось. Було б добре, якби українці та чеченці разом просували це питання.
Те, що відбувається сьогодні в Україні, — це геноцид. Сьогодні ми перебуваємо під окупацією, і росіяни чинили такий самий геноцид проти нашого народу. Все це треба пред’являти Росії.
Так само можуть зробити і грузини, адже Путін також воював проти Грузії.
Я хотів би, щоб Україна визнала геноцид чеченського народу, а потім і ті країни, які допомагають їй сьогодні.
Щоб визнали геноцид, який чинили за наказом Єльцина і сьогодні Путіна. Це військові злочинці, ті, котрі винні у загибелі 300 тисяч мирних жителів, і зараз цей Путін убиває українців.
— Як зараз чеченський народ ставиться до Кадирова? Що люди про нього думають і чи чекати на революцію в майбутньому?
— Я певен, що це буде. Зараз важко сказати, коли це станеться. Якщо нам буде надано хорошу підтримку, то ми зробимо все, щоб повалити цього клоуна. Це те, чого чеченці сьогодні хочуть, але такої можливості поки що не маємо. Ми пройшли дві війни, всі ресурси вичерпалися.
Багато чеченців запитують, чому б не піти воювати проти них. Але у нашій ситуації це безглуздо. У нас немає такої підтримки, але сподіваюся, що настане день, коли ми повернемо свою батьківщину до своїх рук.
Зараз у світі почали розплющувати очі. Багато хто вірив, що ми терористи. Але зараз почали розуміти, що ми є жертвами путінського режиму, що терористи там, у Кремлі.
Усі наші лідери завжди пропонували переговори, мир. Ні Джохар Дудаєв, ні мій батько Аслан Масхадов ніколи не говорили, що треба вторгнутися на територію Росії, руйнувати міста, вбивати росіян.
Ми говорили, щоб нам дали гарантії безпеки нашого народу, щоб через п’ять років чи 50 нікому не спало на думку розпочати нову війну проти нас. Ми хотіли та хочемо цих гарантій.
У нас був Кадиров-старший. Він колись закликав чеченців убивати росіян. Це було 1994 року. Як він сказав, “якщо кожен чеченець уб’є 140 росіян, то проблему з Росією буде вирішено”.
Сьогодні зрозуміло, чому він робив такі заяви, бо працював на спецслужби. Його вбили 9 травня 2004 року.
— Росіяни бачать те, що їм показують по телевізору, і в це свято вірять. Хтось усе розуміє, але мовчить. Більшість підтримує режим…
— Їм, як мені здається, вже все одно. Може, вони звикли, але так, вони сліпі. Не знаю, наскільки людина може бути такою байдужою.
Наведу приклад: 1999 рік. У жовтні, коли починалася війна, вони вдарили тактичними ракетами по центральному ринку, мечеті та лікарні. Було сотні вбитих мирних жителів.
Потім на своєму телебаченні вони відкрито говорили, що правильно роблять, їх треба вбивати.
— Щодо документів, які ви привезли. Що зараз могло б допомогти вам у їхньому поширенні?
— Нам знадобиться допомога, бо сьогодні нам справді складно і ми не маємо достатньої підтримки. Разом ми зможемо зробити багато чого — допомога у висвітленні воєнних злочинів.
З нашого боку, ми можемо надати такі документи. Треба людям показувати, що собою являє кремлівський режим з ненормальною політикою, яку вони проводять стосовно інших народів.
Там ненависть. Українці — бандерівці, нацисти, ми — терористи. Такі ярлики вішають на всі народи. Вони знаходять цей ярлик, хоча є і нацистами, і терористами, і фашистами.
В інформаційному плані це дуже важливо для історії, поколінь. Потрібно працювати з цими фактами.
— Якщо зміниться влада і по телевізору росіянам почнуть показувати правду, чи вірите ви у їхнє просвітлення?
— Особливо ні. Я раніше не висловлювався так на адресу російського народу. Зараз я прямо звинувачую росіян. Вони винні за своє мовчання, байдужість і злість стосовно інших народів.
Чому навіть під час окупації, коли до нас приходять російські військові, вбивають нас, ми маємо пропонувати мир?
Так, це наша зацікавленість, але ж вони приходять до нас із війною. Думаю, нам треба просто раз і назавжди задушити цю змію, щоб вона не кусала своїх сусідів, і душити треба разом.
— Чи всі теми ми проговорили? Можливо, ви хотіли б щось іще додати?
— Поряд зі мною чеченський блогер. Він радить говорити про наші батальйони, які воюють проти російських окупантів. Адже є такі чеченці, які стали поряд з українцями. Варто про них розповідати, їх показувати.
Нам важливо працювати проти російської пропаганди, проти звинувачень на адресу чеченців, нібито чеченці прийшли вбивати українців тощо. Так, є нехай і 500 людей, але чеченці підтримують Україну та мають підтримувати. Як можна підтримувати ту країну, яка тебе вбиває, тобто Росію?
Як можна піти на цю зраду і служити Путіну, Кадирову і таке інше? Потрібно показати українцям, що ми робимо все можливе і робитимемо.
Готові віддати свої життя тут, на українській землі, заради миру, справедливості, війни проти ворога людства.
Люди повинні якось розплющувати очі.
Щоб допомогти українцям, до нас приїжджають знамениті голлівудські актори та кінорежисери.
Один із них — Кері Фукунага. Він же зняв останню частину Бондіани Не час помирати, й ця назва дуже вдало підходить Україні зараз. Фукунага також виступав режисером Справжнього детектива, а отже, ми знайдемо і покараємо всіх російських злочинців. Дивись інтерв’ю з режисером Кері Фукунага.