Олексій Францкевич — керівник Білоруського кризового центру у Львові. Чоловік сам білорус і вже два роки допомагає землякам в Україні.
Та з 24 лютого робота центру змінилася, тепер білоруси в Україні допомагають українцям: возять їжу, гуманітарку, допомагають військовим і навіть самі воюють.
Олексій певен, сьогодні українці та білоруси мають разом стати проти спільного ворога, а з перемогою України виграють і білоруси. Про роботу кризового центру, волонтерство та хто такі справжні білоруси Олексій ексклюзивно розповів Вікнам.
— Як з’явився Білоруський кризовий центр у Львові?
— Білоруський кризовий центр запрацював у Львові після подій 2020 року в Білорусі, коли там відбулися так звані президентські вибори.
Тоді велика частина білорусів була змушена виїхати з країни через політичне переслідування. Частина людей залишилася тут, у Львові. З’явилася потреба їхньої легалізації та працевлаштування.
Декотрі потребували психологічної допомоги, ми їх підтримували. Власне, тоді й з’явилась така необхідність відкриття Білоруського кризового центру. І ось уже два роки ми займаємось білорусами в Україні.
— Як допомога білорусам перетворилась на допомогу білорусів українцям?
— Після подій 24 лютого ми, як і всі українці, опинилися в країні, де почалося повномасштабне вторгнення агресора. Ми почали робити те саме, що і всі українці: займатись біженцями, збирати допомогу військовим.
Частина наших волонтерів пішли в добровольці: у батальйон Каліновського, в полк Пагоня, записались в тероборону. Тобто це ті білоруси, які хочуть повернутись у вільну демократичну батьківщину.
З перших днів повномасштабного вторгнення білоруси волонтерили на вокзалі, зараз — у Бучі, Харкові та всюди. Перші дні ми займалися вивезенням біженців до Польщі. На початку вторгнення ми зібрали інформацію, скільки білорусів живе у Львові й скільки мають можливість розмістити в себе біженців.
Білоруси у Львові за добу приймали від 50 до 200 українських жінок та дітей, які втікали від війни. Тобто вони приїжджали, день-два відпочивали й потім ми їх відвозили на кордон.
Після цього почали займатися гуманітаркою. Білоруси були готові до таких подій, тому що з Білорусі виїхали сотні тисяч біженців. Тобто вже була логістика, склади з гуманітарною допомогою. Усе це відразу пішло в Україну.
— Чому білоруси вирішили допомагати українцям?
— Насправді ми тут робили та робимо все для Білорусі, щоб перемогти диктаторський режим. Білорусь же є окупована територія Російської Федерації.
Ми тут робили й до вторгнення акції на підтримку білоруського суспільства, допомоги білоруським політв’язням, а зараз ми робимо все, щоб перемогти спільного ворога, щоб далі розпочати процес деокупації Білорусі. Тобто в нас зараз така сама мета і завдання.
Чому ще ми це робимо? Тому що, на жаль, Білорусь — окупована територія, звідки летять ракети й заходять росіяни в Україну.
Ми хочемо показати, що білоруси — це не “лукашисти”, так само як чеченці й кадировці.
Білоруси — це ті, хто зараз воює на передовій з агресором, волонтерить, в Європі збирає гуманітарку для українців, щодня розповідає про переміщення ворожих військ на території Білорусі, зупиняє у Білорусі потяги, займається спротивом проти російських агресорів.
І ми відкрили білоруський медіацентр для того, щоб розповідати, хто такі білоруси та що вони роблять для нашої якнайшвидшої перемоги.
— На які кошти ви працюєте?
— Ми, на жаль, ніким не фінансуємось. У нас немає грантів, ніякі фонди нам не допомагають. Тож працюємо виключно за кошти білорусів.
Нацбанк заблокував усім білорусам рахунки, не розбираючись, чи це, скажімо, справжній білорус чи “лукашист”. У зв’язку з цим велика частина білорусів була вимушена поїхати з України — вони залишились без засобів до існування.
Дякуючи білорусам, здебільшого ІТ-шникам, у яких є можливості заробляти гроші, вони нас підтримують. На них ми купляємо паливо, знаходимо гуманітарку і щодня розвозимо. Стараємося робити все, що в наших можливостях.
— Кому зараз ви допомагаєте?
— Усім, кому це потрібно. Усе залежить від наших спроможностей. Якщо маємо продукти харчування, то надсилаємо на звільнені від росіян території.
Тут, у Львові, підтримуємо дитбудинки, військових ЗСУ, за можливості допомагаємо нашим білоруським добровольцям. Пріоритет усе-таки ЗСУ, а далі допомагаємо всім вимушеним переселенцям.
— Звідки берете гуманітарну допомогу?
— По-різному буває. Зараз от привезли іграшки та м’ячі до дитбудинків, кошти на них зібрали чехи й передали, коли ми були там. Адже ми не тільки збираємо гуманітарку, ми ще робимо акції на підтримку українців по всій Європі.
Нещодавно до Дня захисту дітей ми робили акції в Берліні, Будапешті, Празі, Варшаві, Кракові. Ми запалили свічки в пам’ять про всіх вбитих дітей і постійно просимо світову спільноту надати Україні важке наступальне озброєння, відключити Росію від SWIFT та запровадити повне економічне ембарго для окупантів.
— Чи підтримує місцева влада вашу роботу?
— До повномасштабного вторгнення в нас були з місцевою владою у Львові дуже добрі стосунки, вони всюди йшли нам назустріч. Ми не мали ніякого фінансування, але все, що в нас відбувалося, було завдяки нашим партнерам: львівському Пласту, Будинку воїна, Студентському братству, міській раді, облдержадміністрації.
Зараз все ж таки війна, інші проблеми, нема часу. Але ми зустрічатимемось, говоритиме й працюватимемо, тому що дуже велику кількість питань необхідно вирішити.
Починаючи від заблокованих рахунків та легалізації, тому що зараз міграційні служби не приймають документи на продовження терміну дії. Дуже гостро стоїть питання, у якому статусі знаходяться всі білоруси в Україні.
Плюс питання білоруських добровольців з громадянством. Уявіть таку ситуацію: боєць полку Каліновського попадає в полон. Його екстрадують як білоруса в Білорусь і там смертна кара за законами. І от з цим так само треба щось робити.
— Як ви бачите мету діяльності Білоруського кризового центру сьогодні?
— Перше — це перемогти нашого спільного ворога. Ми робимо все, щоб наблизити нашу спільну перемогу, це найголовніша наша мета. І допомагати робити все, щоб це сталося якомога швидше.
— Скільки білорусів виїхало зі Львова з початку повномасштабного вторгнення?
— Точних даних немає, напевно, ні в прикордонної служби, ні в міграційної. Але велика частина білорусів вимушена була поїхати через те, що не було коштів просто на існування, і плюс страх війни.
Але зараз є така тенденція, частина білорусів уже, як і українці, хочуть повернутися. Було б дуже добре налагодити контакт з українською владою, щоб вона дозволила цим білорусам повернутись до України, щоб вони могли так само тут робити все для якнайшвидшої перемоги.
Росія почала стягувати до кордонів України в Білорусі ракетні комплекси Іскандер та ракетно-гарматні комплекси Панцир-С. Читай, що розповів військовий експерт Олег Жданов про те, чому Росія стягує війська з боку Білорусі.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!