Юлія Паєвська на псевдо Тайра стала відомою ще у далекому 2013, коли стала медиком на Майдані. Вона пройшла АТО та була серед перших, хто прийшов як медик-волонтер на війну у 2022 році. 16 березня цього року парамедикиня потрапила до російського полону, і вийти з нього їй вдалося лише 17 червня.
Про українських жінок на війні та плани на майбутнє Тайра розповіла в інтерв’ю виданню WoMo на заході Women of Ukraine — Heroes of the World, який присвячений жінкам в українській армії.
Ми всі бачимо, що роблять окупанти, коли заходять у село чи місто: вони винищують усі пам’ятки культури, музеї, книги, а найгірше — вбивають наших представників культури. Розповіді про такі втрати сприяють додатковому отриманню зброї, але я вирішила, що повертаюсь на війну.
Жіноча військова форма: нові виклики для України
Тайра каже, що українська армія дуже погано оснащує жінок-військовослужбовиць. А це впливає на ефективність та працездатність армії.
— Я маю спортивну статуру, тож ніколи не відчувала незручностей у чоловічій військовій формі. Але я зустрічала дуже тендітних військовослужбовиць із жіночими принадами, тож доки вони не перешивали свою форму, то втрачали ефективність як захисниці, — розповідає Паєвська.
На щастя, нині в Україні працює кілька благодійних організацій, які відшивають жіночу військову форму. Та й на цей процес потрібен час, матеріали та гроші. Ті ж військовослужбовиці, які вже випробували форму українського виробництва, змогли відмітити її переваги: правильний розмір, анатомічна будова для жінок.
На думку Тайри, особливу увагу варто приділити для модернізації плитоносок для дівчат — бо саме від цього захисту залежить життя жінки на війні. До того ж бронежилет не за розміром дуже шкодить, бо страждає спина, виникають потертості, синці й набряки.
Є ще проблема травмування внутрішніх органів та ребер через сильну хвилю віддачі від плити. Але завдяки широким плечовим лямкам і боковій сітці, яка регулюється, вага майже не відчутна і не навантажує плечі та спину.
Серед нагальних проблем також відсутність спідньої білизни для жінок — поки військовослужбовицям видають чоловічу білизну найменшого розміру, але й це — дуже незручно для жінок пишних форм.
На війні — не до сексу
Побутує думка та переконання, що українські чоловіки на війні домагаються військовослужбовиць. Юлія Паєвська каже: жодного разу до такої ситуації не потрапляла, як і її знайомі. Щоправда, чула про один чи два таких випадки.
— Я вважаю, що на війні присутність жінки — це наявність професіонала: парамедика, снайпера. А яким ти є профі, не залежить від розміру грудей.
До того ж на війні жінки проявляють більшу витривалість, аніж чоловіки — моральну та фізичну. Військовослужбовиці швидко набувають необхідних навичок, а чоловіки з повагою ставляться до своїх колег-жінок.
На війні не до сексу, немає часу. Тож я хотіла б подякувати чоловікам, що вони розумні та підтримують дівчат в армії.
Про інформаційний фронт та його вагу
Нині Паєвська воює на інформаційному фронті Заходу. Бореться з проросійськими наративами, розповідає правду про те, що росіяни роблять із полоненими. Тайра розповідає: один її діалог із російською лікаркою у полоні просто зруйнував віру Заходу в діалог між Україною та РФ.
— Росіянка-медикиня мене ненавиділа так само, як і решта, хоча нібито лікарка. Я ходила після багатогодинних допитів, спираючись на стінку, бо так було погано. А вона, передаючи знеболювальні пігулки через “кормушку” у двері, сказала: “Подумаєш, побили її. Тебе що чоловік ніколи не бив?”
Я відповіла, що не бив. І вона запитала: “А він взагалі мужик?”, і зареготала.
Ця боротьба надихає парамедикиню, бо знає, що робить корисну справу. Та для себе Тайра все-таки вирішила: повертається на війну.
Про російський полон Тайра розповідала перед Гельсінською комісією. Детальніше про це ми розповідали в нашому іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!