Рускій мір багатий на подарунки для українського народу. Військові залишають по собі не лише демілітаризовані домівки та будинки українців — вони також “денацифікують” наших мирних людей під час евакуацій чи коли вони втікають від бомб та ракет.
Росіяни “деукраїнізують” нашу націю, не минаючи жінок і дітей: тих, хто може народити “нацистів” і тих, хто має віддати своє життя замість життів “дєтєй Данбаса”. Долями останніх, до речі, дуже люблять маніпулювати російські пропагандисти, хоча життя їх позбавляли ті ж російські військові.
Про збір фактів зґвалтувань та про ймовірність покарання росіян за їхні злочини на нашій землі розповідає адвокатка, правозахисниця, співзасновниця Асоціації жінок-юристок України ЮрФем та письменниця Лариса Денисенко.
— За вашими оцінками, яких саме воєнних злочинів Росії в Україні з моменту повномасштабного вторгнення зафіксовано найбільше?
— Я наполягаю на тому, що все це повномасштабне вторгнення є не просто війною, не просто воєнним злочином, а геноцидом українського народу.
Публічні виступи, риторика, коментарі вищого керівництва Росії вказують на процес “деукраїнізації”. Це заперечення існування кожного з нас як людини, як нації, це націленість на знищення і вбивство.
Буча, Бородянка, Маріуполь, Херсон — тут далеко не всі назви. Кожне окуповане місто, містечко, село — воєнні злочини, і в такій реальності ми всі живемо.
За словами правозахисниці, неможливо перелічити усіх злочинів РФ на території України.
Фото: Unsplash
Злочини військ РФ, які уже можна виносити на суд:
- Сексуальне насильство
- Мародерство
- Викрадання людей з проактивною позицією та їхніх родичів
- Захоплення і руйнування пологових будинків, притулків матері та дитини, будинків, де проживали люди з інвалідністю
- Розстріли літніх людей, хворих
- Примусове вивезення дорослих і дітей на окуповані території
- Формування військових підрозділів з чоловіків на тимчасово окупованих територіях, зокрема в Криму
- Злочинне поводження з полоненими
- Створення фільтраційних таборів
- Обстріли зелених коридорів та створення гуманітарної катастрофи
— Чому Росія — це абсолютне зло?
— Ви знаєте, дуже показовий факт, на мій погляд, коли адвокати РФ у Міжнародному суді ООН відмовилися від подальшого співробітництва з цією країною, і висловили жаль, що не зробили цього після анексії Криму.
Повірте мені як адвокатці, наш професійний обов’язок — забезпечувати захист будь-якому злочинцю, попри всі наші моральні внутрішні установки.
Якщо мої колеги відмовляються, то йдеться навіть не про воєнних злочинців, це — абсолютне зло.
Фото: Unsplash
— Що вдалося зробити із зібраними фактами про масові зґвалтування окупантами жінок?
— Зараз я працюю з чотирма жінками, історія кожної — суцільний біль. Я не можу ділитися деталями, але повірте людині, котра займалася справами сексуального насильства в мирні часи, і це завжди було важко, нестерпно, то те, що я чую зараз, виходить за рамки звичайного кримінального злочину.
Сексуальне насильство як воєнний злочин належить до тієї категорії злочинів, до котрої не застосовується амністія.
— Як і чим можна допомогти жертвам сексуального насилля?
— Є міжнародні протоколи ООН, розуміння і дотримання яких, ухвалення чітких алгоритмів виконання становлять систему комплексного підходу безпеки, захисту, розслідування, документування, правової та медичної допомоги, реабілітаційних механізмів для тих, хто вижив після цього злочину.
Ми вперше стикнулися — і як держава, і як волонтери, громадянське суспільство — з такими звірствами, з таким масштабом. І зараз йде робота за всіма напрямами. Головне, щоб тим, хто вижив, не завдали шкоди, щоб була повага і безпека.
Мені видається, що всім це зрозуміло, всі працюють дуже делікатно, чутливо, обмінюються думками, порадами. У цей процес включені іноземні польові й наукові експерти ти експертки.
Фото: Unsplash
Чи буде покарано злочинців?
— Що робити з задокументованими фактами насилля далі?
— Існує єдиний портал для збору даних щодо всіх воєнних злочинів. Туди надходить різна інформація, і надходитиме далі. Певні злочини будуть розглядатися українськими судами.
Ці злочини не мають терміну давності. Людина, котра зараз не готова в силу різних обставин свідчити, може бути впевнена, що її голос не зникне в історичному галасі, її голос стане рядком у вироку проти того, хто чинив цей злочин.
Навіть зараз є відкриті дані, що дозволяють ідентифікувати цих паскуд, так і командування, яке зробило зґвалтування зброєю, яке зробило це звірство порядком і традицією поведінки окупаційних військ.
Досвід світу
— Якщо говорити про міжнародне кримінальне правосуддя, то саме робота Міжнародного трибуналу по колишній Югославії (матеріал, з яким він працював), вказав на те, що сексуальне насильство це — воєнний злочин, злочин проти людяності.
Також правозахисниця закликає співвітчизників не опускатися до такого ж рівня, як загарбники: не чинити жодних сексуальних дій та й навіть слів, що можуть поранити вразливу жіночу душу, не говорити.
А що ще не слід говорити постраждалим від війни — читай у матеріалі.