Професійна психологиня та телеекспертка Наталія Холоденко, як і багато українців, була змушена емігрувати подалі від війни. Задля тимчасового прихистку вона обрала Німеччину не лише з питань безпеки, а й через те, що країна є колискою психології як науки.
А ще саме там на високому рівні вивчали наслідки й травми, що зазнали народи, які постраждали від Другої світової війни.
Ми розпитали Наталію про те, як цей напрямок стосується України і які паралелі з Другою світовою війною ми бачимо зараз на нашій землі.
— Чому саме Німеччина так глибоко займається психологією?
— У Німеччині та Австрії є дуже багато психологів високого рівня. Фрейд працював в Австрії. У Німеччині звертались до психологів саме з питань, як жити з тим, що ти розумієш, що твій дідусь вбивав людей та допомагав нацистській армії.
І ось ті дослідники, які вже понад 30 років вивчають цю тему, говорять про те, що лише зараз закінчується Друга світова війна через процеси, які були незавершені тоді в серцях і душах багатьох людей.
— Чим ставлення до Другої світової війни відрізняється в Росії?
— Я вам скажу так, взагалі в Росії своєрідний культ смерті. Тема війни в них завжди в телебаченні. Вони постійно ностальгують. Беруть Другу світову війну, як такий образ романтики, перемоги.
Насправді ж, коли радянські війська були в Німеччині, то поводили себе подібним чином, як в Україні зараз. Тобто нам намалювали цього героя, радянського солдата, але яким він був — це дуже велике питання.
— У російських солдатів ми бачимо зараз надзвичайну жорстокість. З чим, на вашу думку, це пов`язано?
— Я постійно аналізую злочини, які відбуваються з цивільними людьми в Україні. Це ж не просто, наприклад, ґвалтуєш і ти не розумієш, що людина говорить. Ти розумієш кожне слово, що тобі кричить чи дитина, чи жінка, тобто це має провокувати якусь реакцію.
Одна справа, коли тобі німецькою кричать, і ти не розумієш, а інша — коли тебе просять, до тебе звертаються, і ти це розумієш. Це говорить про те, що для них нормально знищувати своїх, тих, кого вони розуміють, тих, кого вони знають.
— Чи пов’язане це з їх лідером, бо Володимир Путін теж не “найгуманніша у світі” людина?
— Коли я почала цікавитися його біографією (Володимира Путіна — ред.), я взагалі була шокована, тому що його мама “блокадниця”. Вона пережила блокаду Ленінграду, у неї двоє дітей загинуло. Путін був третім.
Тобто він по суті в Маріуполі створює те, що пережила його родина. Отак це все діє. Історію творять особистості та їх травми.
— Але при цьому він ще й має велику підтримку своїх громадян…
— У них ніколи не було горизонтального управління, як у нас “чорна рада” — зібрались, проголосували. Для нас же Майдан і взагалі все, що пов’язано з народним повстанням, — це історична норма.
А там завжди був цар, який їхав, а всі знімали шапку. Тому ми ментально абсолютно різні. Ми відчуваємо і вважаємо нормою бути незгодними, об’єднуватися. А для них це божевілля: “Ну, як ти підеш проти царя? Це ж цар, він уже Богом даний”.
— Чи бачите ви паралелі того, що відбувається зараз у Росії й того, що було в Німеччині за часів Гітлера? Наприклад, часто зустрічаються фото, де тілами дітей викладають сумнозвісну літеру Z.
— Це класика їхньої пропаганди. Вони завжди долучають дітей, як було і в фашистській Німеччині. Гітлер створював загони дітей-сиріт, які були б дітьми Рейху.
Він постійно намагався від’єднувати їх від батьків і створювати окрему організацію. Росія щось схоже робила з чеченським народом. Росіяни повбивали батьків в Чечні, а дітей виховали бути рабами РФ, виконувати зручні накази.
(Прим. Зараз подібне відбувається з дітьми, яких примусово вивезли із Маріуполя до Росії. Там готують для них табори, де планують перевиховання).
— На чемпіонаті Європи з картингу російський гонщик Артем Северюхін відзначився нацистським привітанням. Як можна трактувати його поведінку?
— Я дивилася на цей ролик з іншого боку, аналізуючи жести та міміку. У нього був зловісний сміх. Отак знаєте, як диявол сміється у якихось фільмах.
Він втішається з того, що він це зробив, і що це знак зла, і він знає, що робить. Розумієте, це теж підживлення енергією, коли інші люди в цей момент, як мінімум, дивуються, а він реагує, наче це круто, демонструючи знак “ми знищуватимемо”.
— Чи пов’язана з нинішньою поведінкою росіян так звана “тюремна культура”, яка своїм корінням йде ще від Гулагу і виправних таборів для власних громадян?
— Це навіть називають “тюремною романтикою”. Тобто “сидіти” — нормально і навіть оспівано романтично. У нас ніколи не було настільки популярного шансону, пов’язаного з темою тюрми, “блатних” і тому подібне. Це чисто їхня історія.
Але це історія про себе і про безпорадність, яка набуває певної критичної точки, коли людина дає собі право мститись. Тобто росіяни зараз бачать в українцях причину свого нещастя, мовляв “ми могли б так жити, але не вміємо, тому ми вас знищимо”.
— Ви кажете, що Друга світова ще ментально триває, а скільки ця війна триватиме для українців?
— Для всіх закінчується Друга світова війна. І дуже важливо, щоб вона нарешті закінчилась, тому що вона ще продовжує жити в пам’яті багатьох.
Війна завжди має наслідки на декілька поколінь. На нас це однозначно відобразиться, але якщо ми це визнаємо і працюватимемо з цим, то для нас, як і для німців, війна нарешті закінчиться.
Окупанти безсоромно крадуть з домівок українців на окупованих територіях одяг, побутову техніку, парфуми, дитячі речі та навіть килими. Читай про мародерство російських військових в Україні з психологічної точки зору.