Їх мотивують зґвалтуваннями цивільних жінок: юристка Анастасія Діденко про роботу з сексуальними злочинами росіян

Вікторія Мельник журналістка сайту
Сексуальні злочини росіян

Pexels

З початком війни кількість сексуальних злочинів в Україні стрімко зросла — через повномасштабне вторгнення Росії. Російські окупанти масово ґвалтують жінок на тимчасово окупованих територіях, і станом на початок липня лише офіційно було зафіксовано 124 звернення про сексуальні злочини.

Жінки, що пережили насилля, потребують моральної підтримки, тож на допомогу їм приходять психологи та терапевти. Однією з них стала Анастасія Діденко — дівчина від початку війни почала працювати в Асоціації жінок-юристок ЮрФем, а також волонтерила.

До війни вона працювала зі злочинами, де злочинцями були представники влади чи бізнесу, тож робота із постраждалими від сексуального насилля була для неї новою. 

У мирному житті ти намагаєшся не пропускати емоції кожного клієнта через себе, а у цій категорії справ це ще важливіше. 

Головне, зазначає Анастасія, не відхилятися від юридичного тону розмови: психологи радили не давати оцінних суджень ситуації постраждалої, а надавати лише юридичну допомогу.

Про роботу ЮрФем під час війни

Анастасія каже: з потерпілими вони спілкувалися консультаційно, але офіційних заяв до відповідних органів ніхто не надавав через психологічну неготовність. Навіть самі юристки не ділилися між собою кількістю звернень до них — усі справи були конфіденційними.

Про сексуальне насилля під час війни потрібно знати лише дві речі: перше — росіяни намагаються сексуальним насиллям досягти військових цілей; друге — сексуальні злочини є свідченням залякувань громади та людей в окупації. 

— До того ж самі командири російських військ часто мотивують військових можливістю “скористатися” цивільними жінками, наче трофеєм. Або це може бути ритуальний момент: “зцілення” через зґвалтування дітей чи незайманих дівчат.

Серед основних рис сексуальних злочинів під час війни є масовий та публічний характер скоєння. Також характерною є особлива жорстокість до жінок.

У міжнародному законодавстві сексуальним насиллям вважаються будь-які дії сексуального характеру, які несуть примус. 

У війні такі дії називають воєнним злочином, бо є негуманним поводженням з людиною.

Воєнним злочином називають свідоме порушення загальноприйнятих звичаїв та правил війни.

Звернення до правоохоронних органів

Цей пункт є обов’язковим, зазначає юристка. Чим більше звернень, тим більша відповідальність лягає на кожного винуватця. 

Не варто думати, що сексуальними злочинами ніхто не буде займатися і покарання російські військові уникнуть. Всіх наздожене кара.

Ще така необхідність пояснюється звичайними юридичними даними: часто один військових може вчиняти кілька злочинів. Тож одна дівчина надасть правоохоронцям свідчення про ім’я  злочинця, друга — згадає прізвище, а третя — зовнішність. 

Сексуальний злочин не має терміну давності, і у світовій практиці справедливість за це встановлювалася. 

Можна згадати Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії: тоді судді до кінця 2016 винесли обвинувачення за сексуальне насильство 32 особам. Самі ж злочини вчинялися під час війни, яка закінчилася ще наприкінці 1990-х років.

— Головне: вчасно надавати свідчення про злочини. Бо звернення через три роки після зґвалтування має меншу ймовірність бути розглянутим.

Що робити, якщо став(-ла) жертвою сексуального насилля

  • Задокументувати факт вчинення сексуального насильства щодо особи.
  • Задокументувати травми (фото, малюнки, відео тощо).
  • Зібрати зразки біологічних матеріалів (за можливістю).
  • Повідомити правоохоронні органи.

На жаль, така ситуація може спіткати кожну дівчину чи жінку в умовах окупації, тож ми даємо й інформацію, що робити під час та після зґвалтування і які ліки допоможуть тобі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за усіма новинами світу та України!

Категорії: Інтерв'ю Історії