Йому досі сниться село біля Мар’їнки. Військовослужбовець Дмитро на псевдо Вікінг розповідає, що там він завжди проводив канікули у дитинстві, тому і мріє повернутись, пройтись знайомими стежинами.
Пройдусь лісочками, замкну цикл, хочу відчути щось.
Він поки не знає, що може там відчути. У снах йому завжди здається, що йому там не раді. Так само невідомо, що сталось з його квартирою у рідному Донецьку, звідки довелось поїхати у 2014 році.
Дмитро припускає, що там зараз, мабуть, живуть інші люди. Друзів у місті теж у нього не лишилось, а чи пам’ятаються його рідні — і зовсім невідомо.
Так само не знає військовий і те, чи взагалі лишилось щось від того його минулого життя. Проте Вікінг впевнений, що зараз він має значно більше — родину з побратимів, з якими в один день став на оборону незалежності України.
24 лютого чоловік знаходився у Києві. Працював напередодні до ночі, тож чув, як розпочинається повномасштабна війна не крізь сон, а вже у досить свідомому стані. Речі ніякі не збирав, лише приготував собі смачної кави, випалив цигарку та вирішив стати до зброї.
Подумав: в принципі це було гарне життя — але досить вже. Не в тому сенсі, що пора померти, а в тому, що годі вже лишатись осторонь.
Дмитро ніколи не думав про військову кар’єру і навіть після десяти місяців в строю досі не мріє її продовжувати. Просто в один момент зрозумів, що не хоче шукати відмовок, чому не йде боронити державу. Тому попри страх, поїхав у центр столиці у місце, де можна було отримати зброю.
Також були побоювання, що через реєстрацію у Донецьку його можуть не взяти на службу. Вікінг навіть мав запасний план — партизанити. Однак усіх охочих почали розподіляти, тож Дмитро одразу потрапив практично на передову.
Коли побачив весь цей натовп добровольців, це неймовірне відчуття. Захват! Якоюсь мірою я віднайшов себе.
Перший пункт призначення був Ірпінь. Чоловік зізнається, що в такі моменти, коли на тебе їде танк, а проти нього ти маєш лише два коктейлі Молотова та автомат, тоді твоє життя змінюється.
Єдине, чого хотілось тоді, бути корисним. Вікінг ділиться, що прагне зробити хоч щось, що матиме вагу: вистрілити в окупанта, поставити розтяжку, викопати бліндаж.
Я розумів, що я дуже одноразовий в цій ситуації. І моє завдання було хоч би один на двох розмінятись: хоч би двох із собою забрати, як у Counter-Strike (комп’ютерній грі — ред.).
До початку повномасштабної війни Дмитро й не міг подумати, що матиме стільки вмінь. Раніше чоловік працював у медіа, кіно, рекламі, навіть грав на бас-гітарі. Після переїзду намагався застерегти людей навколо себе від байдужості до війни.
Та коли вона знову прийшла до нього на поріг, то все полишив заради служби у контрдиверсійному підрозділі.
Зараз Вікінг займається боротьбою з диверсантами та ловить тих, хто співпрацював із ворогом. Цьому його навчили ще в перші дні повномасштабної війни, оскільки на противагу браку оснащення необхідно було ставити професійні навички.
В реальній ситуації, коли зброя у тебе в руках, коли великий стрес, а все навколо бахкає та літає, коли поряд твоїх товаришів збирають у пакети, то твоє завдання не настільки кінематографічне, як здається.
Також з перших днів залишилось відчуття єдності з побратимами, які так само в один день вирішили стати добровольцями та захищати найцінніше. А всі свята поки проходять повз.
Свій ювілейний 40-й День народження, який припадає на 1 січня, чоловік святкувати не збирається. А Новий рік, ділиться, буде радий зустріти з новою родиною — своїм підрозділом. Проте найкращим святом буде лише перемога України.
Мали зовсім інші мрії Павло та Анна з Донеччини, які прагнули створювати казку. Проте з 24 лютого поставили своє виробництво на воєнні рейки. Читай історію подружжя з Донеччини, що створює унікальну амуніцію для наших героїв.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!