Усміхнений войовничий бородань, що зараз воює в силах ТрО — викладач запорізького вишу. Тут він зветься Сват. І в такому вигляді, каже, колеги його геть не впізнають.
— Ніхто не впізнає. Ну, ми собі дали слово: як закінчиться війна — тоді збриємо бороду.
12 років підполковник у відставці викладав на військовій кафедрі університету. Та як почалася навала, змінив затишний кабінет теоретика на окопну практику.
Як можна не йти, як таке трапляється? Як я можу не захищати, як я навчаю цього?
Зізнається, між теорією та практикою — прірва. Натомість Сват нині напевне знає, про що згодом доцільніше розповідати студентам на заняттях.
— Дуже багато уваги треба приділяти інженерній підготовці, підготовці по саперному ділу. Зараз це дуже, дуже важливо. Ну і звісно — це розвідка.
В окопах визвольної війни викладач Сват узявся збирати колекцію для рідної кафедри вишу. Тримає в багажнику частину, але зізнається — це лише її мала частина.
— Та уже хлопці приїздять спеціально, привозять для мене. Знають, що викладачу треба.
Геть інша, стихійна, так би мовити, колекція — щодня перед очима вояка на псевдо Гала. Просто неба, звідки лунає гуркіт.
— Це — лахи окупантів, що орудували в цій місцині. Потім наші дали чужинцям вогневого копняка й ті звідси чкурнули. Доля багатьох, що засвідчує, приміром, ось цей дірявий шолом, — неприваблива.
56-річний Сват розповідає: частину своєї колекції озброєння та боєприпасів уже доправив до університету. Мріє влаштувати там музей цієї війни — після перемоги в ній.
— Треба щось хлопцям привезти та показати. Коли після цього я буду їх далі навчати.
Показати, чим ми б’ємо, чим ворога знищуємо. Щоб вони бачили це наочно.
І таких людей, що нині творять історію для своїх студентів, насправді багато. Раніше ми розповідали про професора з Ужгорода, який свої лекції проводить прямо в окопах.
Читай наш Telegram, аби бути в курсі всіх новин!