Отруюють, виснажують та відбирають техніку. З початком повномасштабної війни Росії проти України до боротьби з ворогом долучилися не лише військові та добровольці.
Чи не щодня з різних куточків окупованих і вже звільнених територій надходить інформація про диверсії, які вчиняють так звані партизани. І ще — розповіді про поодинокі випадки героїчного протистояння звичайних жителів силам окупанта.
Партизанська війна по-українськи
Майже з першого дня агресії Росії Telegram-канал, зокрема, і на цю тему веде український блогер із Запоріжжя Тарас Білка. Він каже: свідомі люди навіть об’єдналися та створили книгу про тактику української герильї — малої війни з окупантом.
Родина Тараса Білки походить із Запорізької області, частина якої нині під російською окупацією. Він каже — з перших днів повномасштабної війни взяв за правило документувати кожен день. Так у нього почали з’являтися цікаві факти народного протистояння, зокрема, від спілкування з військовими.
За його словами, в сучасній партизанській війні є люди, які діють спільно з військовими, і окремо. Люди на місцях з перших днів долучились до опору окупантам.
Фермерський тротил для “викорчовування пеньків”
Він розповідає лише про ті події, що відбулися, та не становлять загрози для їх фігурантів. Тарас каже — у перші дні великої війни активність проявили фермери.
У них почали з’являтися дуже дивні волонтерські потреби. Такі як 150 літрів ацетону. Ну я прекрасно розумію, для чого це все. Там будуть “манікюр хороший робить”.
Або там тротил для “викорчовування пеньків”. Або у великих об’ємах — тоннами буквально — речовина, якою труять шкідників на корі дерев.
Я розумів, для чого це все робиться, відбувається. І так починалася партизанщина. Вона і досі триває насправді, — ділиться Тарас.
У людей виявилися прекрасні знання з хімії. А в окупантів дуже приземлені вимоги у харчуванні. Вони полюбляли пити спиртне, курити цигарки та їсти консерви. На тому й “погоріли”.
— Ніяк не можу запам’ятати речовину, якою труять цигарки для цих орків. Вона не вбиває, на жаль, але виводить з ладу на дві доби людину з повним отруєнням організму.
Цигарки тримають так, що отруюється не тільки той, хто курить, але й хто вдихає дим. Особливо це працювало, коли було ще холодно і вони не вилазили зі своїх БТРів. І це все в селах люди робили самі — в протигазах. Ніяких хімлабораторій, нічого, — веде далі блогер.
Труїти хліб — то блюзнірство для українських партизанів!
Було, що і консерви “накачували”, і вони викликали значні розлади здоров’я у ворогів. Думали так робити з хлібом, та для нас, українців, зауважує Тарас, то виявилося занадто.
А от правильна суміш горілки й технічного спирту від місцевої бабусі могла спричинити сліпоту одразу у 20 людей. Є, звісно, і багато байок. Зокрема, про щурячу отруту та пиріжки із нею.
Партизанили навіть підлітки
Тарас каже, що йому відомий відверто кіношний випадок партизанської війни. В одному з них героями стали звичайні підлітки.
— Я розумію, що немає нічого хорошого, коли діти воюють. Пацани прийшли, їм там по 15 років і кажуть: “Ми місцеві, все знаємо. Дайте гранатомет. Ми зараз обійдемо так, що ніхто нас не побачить і ви там навіть замінувати б не змогли, тому що ви не знаєте тих стежок”.
Вони в —20°C в кросівках прийшли до військових на блокпост. Їх там навчили за півдня, і до ранку хлопці обійшли й жахнули колону окупантів у голову та хвіст, щоб ті не могли відійти.
А далі була вже справа військових. Чому ці хлопці включилися? Тому що вони місцеві й прекрасно знають місцевість. У них єдина потреба була — ноги сильно мерзли. Тому військові передали берці. Реальний приклад теж! — пояснює Тарас.
Незламність українських партизанів
Ніхто не хоче жити в окупації, тому деякі люди свідомо наражають себе на небезпеку. Так відомі випадки, що за підпільну діяльність російські окупанти мстилися людям.
Тільки от днями з’явилася інформація — на Запоріжжі росіяни вбили ромів, які понад місяць нападали на транспорт забезпечення окупантів та нищили його. Ще раніше стався трагічний випадок на Гуляйпіллі.
— Там дуже складно. В одного з фермерів розстріляли родину. Таке було, є і буде. Тут треба розуміти, що це війна, і кожен може загинути. І є втрати цивільного населення, є втрати військових.
Але ж це не значить, що тепер треба здаватися? Ніхто не буде там здаватися! — констатує Тарас.
Крім цього, уже не секрет випадки підступу росіян, що відступають. На очищених від ворога територіях уже не дивина знаходити заміновані дитячі іграшки та загиблих.
— Я думаю, ми ще не знаємо про всі ці факти. Ми ще жахнемося, коли будуть звільнені села на Запоріжжі, тому що ті ж Пологи…Там, напевно, Буча ще та буде.
Мені говорили про випадки, коли мінували навіть продукти. Я таке бачив у Лисичанську, коли працював на розмінуванні — буханки з хлібом були заміновані, які роздавали людям як гуманітарну допомогу, — з сумом каже блогер.
Кулінарна книга української герильї
Коли Тарас почав вести щоденний блог про війну, то навіть не сподівався, що це так відгукнеться. Через нього об’єдналися люди, які знаються на тому, як діяти у партизанському опорі.
Так народилася, поки що електронна, Кулінарна книга української герильї — про тактику малої війни з окупантом.
— Там багато є цікавих рецептів. Як правильно щось замінувати, розвести горілку, як краще заливати туди отруту. І там дуже класне викладання. Там є і “вічна класика”. Як, наприклад, замінувати пляшку.
Або як зі старої розкладачки зробить рушницю. Це електронне видання. Але його наші друзі з Америки вирішили задизайнити нормально. Тому що для історії це має залишитися, — каже Тарас.
За його словами, цю партизанську книгу люди ширять між собою самостійно. До її “написання” долучилися фахівці з Канади, США, Іспанії, Нової Зеландії, Ірландії. Наші діаспоряни.
Був один фахівець-вибухотехнік з Чехії. Ще з Англії та Португалії. З’явилися вже й окремі роздруківки тамтешніх рецептів.
— Я знаю точно, що в селах її роздруковували, тому що інтернету не було. На своїх принтерах і робили маленький формат такий. Прямо як захалявні книжечки — без обкладинки.
Мені знайомі пояснили, для чого то. Наприклад, бабусі простіше і зрозуміліше так користуватися. Як самогон розводить технічним спиртом, наприклад, так вона все зрозуміє, — зазначає запорожець.
Партизанський рух у Херсоні та Мелітополі
Наразі вже відомо, що в окупованому росіянами Херсоні та Мелітополі діє партизанський рух. За словами Тараса, у Мелітополі дуже складна ситуація. Бо окупанти звели там цілі бетонні укріплення — зайняли серйозну оборону.
Ті люди, які щось знали про партизанів, поздавали людей. Тому патріотів там активно шукають, їхні життя у небезпеці.
А ще, за словами блогера, партизанський рух нині — про дисципліну. Тобто доки можна — треба діяти. А як ні — евакуюватися.
Коли люди говорять: “У мене там коза, корова, я як це все залишу?”, а тоді йдуть контрнаступальні дії, то присутність цивільного населення дуже заважає, тому що це є живим щитом для окупанта.
А ми, українці, цінуємо життя один одного. Тому кожен, якби він не хотів допомогти, має розуміти, що його дії на певний час можуть бути корисними, а в якийсь інший — можуть заважати, — розповідає Тарас.
На окупованих територіях росіяни вбивають, гвалтують і викрадають людей. Читай, яка ситуація в Херсоні сьогодні.