Вчора загинула Аїда. Велика особистість, Боєць підрозділу Хартія, наша Сестра Влада Черних.
З таких слів розпочинається розповідь військового та командира підрозділу Хартія Всеволода Кожемяки. Про дівчину з Харкова, яка пішла на фронт медиком, бо знала: вона там потрібна. Для того, щоб прийняти рішення піти на фронт, їй знадобилося два дні. Сказала про це близьким та зібрала речі.
Владиславі виповнилося 28 років. Вона була аспіранткою Національного фармацевтичного університету. Вступила до лав підрозділу як медикиня, але працювала в розвідці, а згодом навіть стала пілотом дронів різного призначення — розвідників, бомбардувальників та камікадзе.
Дівчина планувала продовжити аспірантуру після перемоги. Але планам здійснитися не вдалося…
Про Владу Черних, її бойові досягнення та загибель розповів командир Хартії. Далі розповідь йде від його особи.
Стала першою жінкою в “польовій частині”
— Я особисто забирав Владу з дому, коли в травні цього року мені сказали: є дівчинка, яка хоче до нас в підрозділ, але мешкає за містом майже в зоні бойових дій та не може добратися до Харкова. Я був поруч і заїхав за нею. Тоді її з гордістю проводжала вся родина.
Влада прийшла до нас як медик, але всі повинні пройти обов’язкову піхотну підготовку. Головний сержант одразу помітив, як влучно і впевнено вона працює зі стрілецькою зброєю.
Так Влада стала першою жінкою в “польовій частині” Хартії.
Якось я підійшов до неї на стрільбищі та жартома запитав, чи не ображають її хлопці в підрозділі. “Хай тільки спробують!”, — відповіла вона. Потім, пам’ятаю, як вона на моїх очах з першого пострілу влучила в ціль з гранатомета. І всі зрозуміли — це серйозний боєць.
Влада була дуже жадібна до нових знань. Вона постійно навчалася військової справи: працювала в розвідці, потім стала пілотом дронів різного призначення — розвідників, бомбардувальників, камікадзе. Вона була сфокусована на знищенні окупантів і звільнені від них української землі. Не один раз виконувала дуже складні бойові завдання.
Завжди сконцентрована, впевнена в собі та в правоті справи, з гарним почуттям гумору, освічена, дуже ефективна і водночас скромна.
Декілька тижнів тому вона врятувала життя важкопораненому побратиму, надавши першу допомогу на полі бою, коли у їхній екіпаж БПЛА влучив ворожий гелікоптер.
— Це дуже важка втрата для Хартії. Без будь-яких перебільшень, — зазначає Кожемяк.
Війна забирає найкращих та наймужніших. Українці, які віддають свої життя заради кращого майбутнього своїх близьких — це ті, кого ми маємо пам’ятати, кому завдячуємо історією країни.
І нехай зникає все, та не зникає наше кохання та пам’ять про них. Історія про кохання, яке зруйнував снаряд у Бахмуті, уже в нашому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!