Росіяни століттями винищували нас, намагаючись заволодіти тисячолітньою історією вільного народу. Багато наших земляків познайомилися з “рускім міром” вже кілька разів — і нічого хорошого там не побачили.
Для Олексія Гончарова його ресторан — не просто мрія, яка здійснилася: це вже третя спроба розпочати життя з “нуля” після навали росіян. Чоловік родом з Луганщини, до нього війна прийшла ще у 2014.
Окупанти вдерлися до його рідної Кадіївки і йому з дружиною та маленькою донечкою довелося лишати все та тікати. Про все пережите чоловік розповів журналістці Олені Ровенчук.
Як тікали від війни
Олексій пригадує: сім’я покинула житло та бізнес, а виїздили зі Стаханова у критичний момент.
— Ми ухвалювали рішення, зберігаючи життя. Поїхали за 30 кілометрів, у Гірське, — там спробували все почати з початку. Придбали нове житло та потрохи запустили бізнес.
Невеличка кав’ярня і затишна пекарня стали для родини усім. За вісім років вони звикали до життя у місті на лінії розмежування і вірили — сюди окупанти вже не підуть. Але 24 лютого страшна історія повторилася.
Все, про що, здається, може мріяти нормальна людина, — було. З приходом Росії настав жах, переворот реальності.
Виїхали спершу на Закарпаття, а згодом, після деокупації Київщини, приїхали у Бучу.
Втретє відкрили бізнес
Тоді місто було суцільною руїною: розтрощені будинки, зруйновані магазини та кафе. І Олексій вирішив — ризикне знову, допоможе звільненій Бучі оговтатися. Так з’явилася ідея створення закладу швидкого харчування.
— Ми намагаємося зараз розвинутися, платити ще більше податків, давати більше роботи, розширюватися, — розповідає Олексій.
Кухарі в ресторані — теж переселенці. Зараз їх четверо, Тетяна Кізіль працювала у тій самій пекарні в Гірському. Після повномасштабного вторгнення вона теж евакуювалася на Київщину і тепер знову в команді Олексія.
Меню допомагали створювати столичні ресторани. Готують у закладі за спеціальною технологією су-від: м’ясо вакуумують і варять тривалий час при низькій температурі, так продукт не втрачає своїх поживних речовин, — розповідають кухарі.
Самотужки почати бізнес не зміг би, каже Олексій. Більшу частину грошей йому дали міжнародні організації на грантовій основі.
Завдяки підтримці закупив коштовну техніку та кухонний інвентар.
Втретє починати все з нуля страшно, зізнається чоловік. Але він певен — так наближає нашу перемогу. Його Гірське вже понад рік під окупацією, а від пекарні залишилися самі лише стіни, заклад розграбований та розбитий.
Але підприємець вірить — вже зовсім скоро наші Збройні сили проженуть окупантів і він повернеться додому та долучиться до відбудови такої рідної й вільної від загарбників Луганщини.
Робимо свою справу, віримо в захисників, дай Боже нам усім перемоги, — висновує Олексій.
Про те, як відкрити власний бізнес під час війни та чого не варто боятися, ми розповідали в нашому іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!