Україна та світ вже давно побачили та зрозуміли справжню мету росіян — знищити цивільних та військових українців. Однак якщо про злочини проти цивільних спільноті відомо багато, то злочини, які РФ чинить проти військовополонених, частково залишаються поза суспільною увагою.
Відомими вже є випадки цинічних засуджень українських військових, публічних страт та увʼязнень на понад двадцять років у російських тюрмах.
Головна мета окупантів — зламати всіх нас, полонених, їхніх рідних, решту населення України. Букви поспілкувалися з кумою одного такого засудженого українського захисника Богдана Печка. Військовослужбовцю бригади спеціального призначення Азов, разом із вісьмома побратимами, присудили від 23 до 25 років увʼязнення.
Альона розповіла виданню про Богдана, а також про те, що їй відомо про його долю. Рідні чоловіка як можуть долучаються до тематичних акцій та звертаються до публічних осіб та медіа за розголосом.
Богдан Печко: про Азов та власні цінності
Кума Альона розповідає, що до Азову Богдан Печко потрапив у 2020 році. Вибір був очевидним: там найкраще готували бійців, він вважався найсильнішим підрозділом, а військові в Азові дотримувалися здорового способу життя.
Перед початком повномасштабного вторгнення чоловік тривалий час не приїздив додому. Рідним особливо нічого не розповідав, аби батьки не переймалися.
Родина ж знала, що він навчається та тренується.
— На зв’язок Богдан вийшов у кінці квітня 2022 року. Та й то, це просто було диво! З особистих речей у Богдана залишився маленький клаптик паперу, на якому був номер телефону мами. Він передав одному з побратимів, який, на жаль, загинув, а той написав мамі повідомлення, що Богдан живий.
Мама зателефонувала мені, і я попросила скинути повідомлення і номер цього хлопця. Я написала одразу і через два дні мені прийшло голосове повідомлення, яке я назавжди запамʼятала дослівно.
Привіт, кума. Я живий-здоровий, дуже скучив за всіма, поцілуй маленьку, — так він називає доньку Альони, свою похресницю, пояснює жінка.
Своїм рідним хлопець писав, що мріє повернутися та всіх міцно обійняти.
До виходу з заводу Азовсталь рідні знали, що Богдан живий, хоч і повідомлень було небагато. Останнє повідомлення від нього вони отримали 16 травня 2022 року.
— Мене не буде на звʼязку незрозуміло скільки. Стежте за новинами, — написав тоді чоловік. Він не повідомив про вихід з Азовсталі, тож рідні дійсно дізналися про все з новин.
Полон та вирок
Родичі періодично телефонували на гарячі лінії Червоного хреста та Національного інформаційного бюро, аби дізнатися будь-яку інформацію про полоненого Богдана. Наприкінці серпня 2022 їм підтвердили, що чоловік отримав статус військовополоненого і утримується в Донецькому СІЗО.
Проте й досі з родичами ніхто так і не звʼязався стосовно Богдана. А 20 грудня в Донецьку відбувся черговий показовий суд над захисниками Азова, де і Богдану, і його кільком побратимам присудили від 23 до 25 років позбавлення волі за злочини, яких ці люди не чинили.
— Країна-агресор звинувачує Азов у злочинах, до яких підрозділ немає жодного відношення. Хлопці просто захищали свою землю, український Маріуполь. Вони тримали оборону, не маючи жодних намірів ступити на територію РФ, — каже Альона та розповідає, за які ж саме злочини покарали українців.
— Визнані винними у скоєнні злочинів: жорстоке поводження з цивільним населенням, застосування у збройному конфлікті заборонених засобів та методів, замах на вбивство, вчинений загальнонебезпечним способом за мотивами політичної та ідеологічної ненависті та ворожнечі та навмисне пошкодження чужого майна загальнонебезпечним способом.
Також окупанти додали до цього списку й “злочин”, наче внаслідок злочинних дій Азову у селі Лебединське, так званої “Донецької Народної Республіки”, було зруйновано низку житлових домоволодінь.
Богдана Печка засудили на 25 років позбавлення волі.
Альона розповідає: її донці лише три роки, однак вона часто запитує, де хрещений. Жінка ж визнає: питання Азову та полонених болить тим, у кого там є хтось рідний.
Війна не закінчиться у найближчі місяці, а може, і роки
Нині українське суспільство дедалі менше говорить про полонених Азовців, хоча їхній геройський вчинок на Азовсталі справді увійшов в історію людства.
Ситуація стає схожою на ту, що була після 2014 року: люди забули, це все почало затиратися під тиском рутини та власних проблем, а також через відстороненість влади від акцентування.
Альона звернулася до тих, хто втомився або опустив руки.
— Я хочу сказати, що війна не завершилась. І не закінчиться у найближчі місяці, і, можливо, роки. І на місці хлопців може бути близька людина кожного. Тому потрібно стати голосом полонених, щоб нас почули. І в потрібний час добро повернеться до кожного.
Якби хлопці так легендарно не утримували Маріуполь, то невідомо, де б зараз був кожен із нас. Тому розголос — це подяка.
Хлопці не бачать ані білого світу, ані новин. І, можливо, їм там, у полоні, говорять, що про них забули, а країну здали. Тому я щиро прошу кожного говорити про Азов. Щоб по поверненню додому вони знали, що ми боролись за них так, як вони за нас! — висновує жінка.
Танкіст з полку Азов, який пройшов бої за Маріуполь, Азовсталь та російський полон розповів про побачене та пережите. Його історію ти можеш дізнатися з нашого іншого матеріалу.
Головне фото: Букви.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!