Наші військові відважно боронять країну, захищають від ворога українців у тилу. Багато хто повернувся із західних країн задля того, щоб взяти зброю та воювати за незалежність України. Наш наступний герой — один із них.
Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, цей чоловік був в одній з європейських країн: мав хорошу роботу та яскраве життя. Але 24 лютого він зателефонував товаришам зі словами: “Збираємось додому”.
Польські знайомі спочатку не повірили та в один голос намагалися переконати українців залишитися на місці й не ризикувати життям. Але наступного дня чоловіки уже прибули до рідних міст. Майже одразу всі попрямували до військкомату, де наш герой отримав псевдо — Ліптон.
— Мені сказали збирати речі, поки будуть оформлювати документи. А в мене вже все необхідне було з собою.
Хлопець зізнається, що хотів їхати до Маріуполя — там служило багато його друзів. Але його тоді залишили в рідному Миколаєві. Згодом він, без особливого військового вишколу, перевівся на службу до морської піхоти. Спочатку Ліптон пропрацював бойовим медиком, але за свої досягнення та вміння пішов далі — став командиром трофейної БМП-3.
Було лячно
— Наш підрозділ отримав наказ штурмувати одну з локацій. Зайняли позиції, а через півгодини окупанти почали накривати нас прицільним вогнем. Чесно кажучи, лячно було! Пізніше у супроводі танка зачищали населений пункт — кожну будівлю, кожен підвал, — розповідає військовий.
Найважчим випробуванням для військового стала втрата на війні найкращого друга. Хоча, зізнається: він і сам тоді був за крок до смерті.
Того дня вони групою вирушили на завдання: в дощ та холод. Над ними покружляла ворожа “пташка”, але так і не вдарила по військових. ЗСУ вирішили далі не йти, і не дарма: виявилося, що там уже були російські танки. Тому, власне, по групі й не вдарили.
А ввечері вирушила вперед уже група мого товариша. Там і залишився назавжди мій побратим, — ділиться Ліптон.
Свою посаду вбачає прикладом для інших військових: бо якщо у сержанта впаде моральний дух, то й у підлеглих поготів. Запевняє, що коли у його хлопців поганий настрій, він завжди знайде потрібні слова та підбадьорить.
— Якщо ми йдемо в бій, то ретельно плануємо свої дії, рухаємось дуже обережно, завжди з головою. Наші хлопці — стійкі воїни. Ми стріляємо не так, як росіяни — по-сомалійськи, наші морпіхи б’ють прицільно з будь-якого озброєння, — додав він.
Росіяни поповнюють наш парк техніки
За словами військового Ліптона, якось він поповнив парк трофейної техніки. Тепер таких здобутків аж цілих вісім. Сталося це в ніч на День нашої Незалежності, з 23 на 24 серпня. Тоді він та його побратим встановили український стяг просто біля російської військової позиції.
Загалом у їхньому підрозділі тепер вісім одиниць трофейної техніки. Сім забрали і одну, — з усмішкою каже морпіх, — подарували.
— Неподалік місця, де ми встановили наш прапор, стояли дві ворожі БРДМ — одна підбита, інша ціла. Ми відразу кинули на них око. Звичайно, що забирати їх треба вночі та обережно, бо там розтяжки. Тихенько під’їхали, нас прикрили вогнем, і ми швидко пішли.
Коли починаємо давати вогню, окупанти тікають і часто кидають свої машини.
Інша наша історія розповідає про військову на псевдо Гаєчка. Вона народилася в Маріуполі, її виховали азовці — тож і характер у неї сталевий.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!