Росія прийшла на наші землі вбивати, калічити та руйнувати. Мільйони українських життів змінилися назавжди. Кожен має наслідки від цієї війни: хтось фізичні, хтось моральні. Кожен нестиме болючі спогади крізь роки.
За час повномасштабного вторгнення Росія вбила сотні дітей, покалічила — ще більше. Багато з них осиротіли. Ще на початку повномасштабного російського вторгнення Софія Ісаєва виїжджала з окупованого Гостомеля до Бучі, її родина потрапила під обстріл.
Мати загинула, дівчина втратила руку. Згодом її фото облетіло увесь світ, їй допомогли з лікуванням та протезуванням. Зараз Софія та її старша сестра Аліна перебувають в Італії, вони розповіли свою історію для Зе Інтерв’юер.
Скриншот з відео
Хронологія трагічного дня
3 березня 2022 рік. Київ тримає оборону, у Бучі йдуть вуличні бої, над Ірпенем збито російський Су-30, українські війська вибивають окупантів з аеропорту Гостомеля.
У цей час Софія разом з батьками та котом намагаються евакуюватися з Гостомеля. Туди родина переїхала з окупованого Донецька, тікаючи від війни, яка розпочалася ще у 2014 році. Автомобіль родини потрапив під обстріл російської бронетехніки.
Під час обстрілу мама Софії Марина загинула відразу, кіт Алекс теж. Тато витягнув поранену Софію з авто, вони змогли дістатися укриття. Софія отримала тяжке поранення. Щоб врятувати життя, їй довелося ампутувати руку.
Аліна на ту мить була у Дніпрі. За словами старшої сестри, родина не знала, що відбувається у місті. Вони думали, чи варто виїжджати. Коли ворожий снаряд влучив біля будинку, вирішили — треба їхати.
Аліна каже, що родина мала білі пов’язки, що пояснювало: вони — цивільні.
На під’їзді до Бучі тато зупинився і захотів розвернутися, подав про це знак та все пояснив, але їм вистрілили в спину… — розповідає дівчина.
Снаряд, ймовірно, великого калібру пройшов ззаду машини наскрізь, поранив Софії руку, а мати загинула на місці. Софії й тату допоміг вилізти солдат, який був у засідці. Неподалік місця, де сталася трагедія, був розташований будинок. Його жителі побачили жахливу картину й також вибігли на допомогу рідним Аліни. Уже з багатоповерхівки родина намагалася викликати швидку, але та не могла приїхати через обстріли. Один з мешканців будинку допоміг Софії й тату виїхати.
Коли Київщину деокупували, тато дівчат зміг знайти відео автівки у соціальних мережах, адже вона залишилася на місці обстрілу. Тоді він знайшов тіло Марини, родина кремувала тіло.
Про зміни у житті та написання книги
Софія розповідає, що за цей рік у неї з’явилося багато нових знайомих як з України, так з Італії і навіть Америки. Також вона підтримує зв’язок з деякими зі своїх однокласників.
— Раніше хотіла бути ветеринаром, але в останні роки це бажання чомусь зникає. Тому ще не вирішила, на кого піду навчатися після закінчення школи, — каже дівчина.
Софія ділиться, що у майбутньому хотіла б стати письменницею, зараз вона вже працює над своєю першою книгою.
Я б сказала, що тут багато жанрів разом, але основний — містика. Хочу як Стівен Кінг, трішки жахів додати, — зізнається вона.
Фото: sf.sia_ / Instagram
Про протезування
Побачивши у мережі інформацію про Софію та її поранення, професор Гарвардського університету вирішив допомогти маленькій українці. Він оплатив квитки та проживання у США, а також організував протезування. Софія отримала протез у Бостоні, його потрібно постійно змінювати та модифікувати, адже вона все ще росте.
Отриманим протезом дівчина може тримати речі, наприклад, зошит чи відкрити книжку.
— Телефоном, мабуть, не зможу користуватися, адже можна пошкодити екран. Якісь тендітні речі та предмети я протезом не беру, — розповідає вона. Софія вчиться робити деякі речі однією рукою. До прикладу, вона вже може так зав’язувати шнурки.
Фото: sf.sia_ / Instagram
Про психологічні зміни та зустріч з Папою Римським
Вона вважає, що за останній рік, як і всі діти, сильно подорослішала. Але не відчуває того, що сильно змінилася морально. Утім, досі лякається від звуків гвинтокрилів та літаків.
Радить українським підліткам, які зазнали поранень, та і всім українцям працювати з психологом.
Нам усім зараз точно потрібен психолог, — впевнена вона.
Коли дівчина лежала у Римській лікарні, до неї завітав Папа Римський Франциск. Вона каже, що їй було цікаво з ним поспілкуватися, а також вона відчула якусь неймовірну енергію від нього.
— Легше стало після його візиту. Можливо тому, що я відволіклася. Фантомні болі, які тоді були дуже сильні, трішки відступили.
На жаль, багато дітей в Україні отримали тяжкі поранення через ворожі обстріли. Раніше ми розповідали про дитяче протезування в Україні. Про переваги та недоліки читай за посиланням.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!