До повномасштабного вторгнення Тетяна була журналісткою та громадською діячкою. Та усе це жінка вирішила змінити на нову професію — військовослужбовиці бригади тероборони Київщини.
Про своє рішення долучитися до лав військових Тетяна розповідає так:
— Це, мабуть, психологічне, як і в багатьох. Ти розумієш, що мало робиш для перемоги, отак я і вирішила, що треба йти служити.
Нині жінка діловод. Крім того, у її обов’язки входить інформаційний супровід діяльності свого батальйону в медіа. Свою історію жінка розповіла для Армія.Inform.
Початок повномасштабної війни
Вранці 24 лютого жінка прокинулась від вибухів. Вона згадує: секунд десять не знала, як спуститися і розповісти своїм, що почалася війна.
Донька та мати Тетяни швидко зібрали усі речі, та згодом вирішили не виїжджати з Київщини, оскільки перебували в безпечному місці.
Тому жінки почали волонтерити. Тетяна займалася доставлянням гуманітарної допомоги для цивільних, а також необхідних для військовослужбовців речей.
Волонтерська діяльність
Про особливості волонтерства Тетяна знала ще з 2014 року, коли почалася війна на Сході України. Тоді вона допомагала військовим та працювала у зоні бойових дій як журналістка.
Жінка згадує, з чого все починалося.
— У 2014 році в мене друг пішов служити у 79-ту бригаду. І як завжди дзвонить: нам на вчора треба автобус.
Тетяна їздила у зону бойових дій разом зі своєю подругою та колегою.
Ми привозили волонтерку і робили матеріали про військових, прифронтові села, долю дітей в зоні бойових дій.
Жінка пригадує, що коли у Миколаєві, звідки вона родом, збирали антимайдан, до них приїжджали кримські журналісти. Вони розповідали, що організатори Миколаївського антимайдану — це ті самі люди, що захоплювали Крим та відкривали ворота у військові частини.
За освітою Тетяна юристка. Вона була медіаюристкою та захищала права журналістів у судах. Крім того, Тетяна була членкинею Ради громадського контролю НАБУ, згодом очолила її. Саме заради цієї посади й переїхала на Київщину.
Військова служба
Освіта юриста стала для Тетяни підставою стати військовою. Та, як вона пригадує, усе було не так просто.
Мене не дуже хотіли брати в армію через те, що я жінка. Пояснювали, що буде краще, якщо я займатимусь дитиною.
Але дитина в мене доросла, студентка, мені не треба ні з ким няньчитись.
Жінка спочатку прийшла у бригаду за відношенням, та їй відмовили. Тетяна не склала руки та вирішила піти на співбесіду в один з батальйонів бригади тероборони Київщини, й там отримала своє відношення.
Фото: Армія.Inform
Родина Тетяни підтримала її рішення стати військовослужбовицею.
На службі жінка займається діловодством — відповідає за облік матеріальної бази батальйону. Це її основний напрям.
— Ти спиш, а тобі сняться документи, просинаєшся і думаєш: там є печатка чи нема, — пригадує зі сміхом жінка.
Друга частина її служби — це робота з пресою та висвітлення діяльності громади у ЗМІ.
Тетяна розповідає, що із сексизмом у себе в бригаді не зустрічалася. Усе навпаки. Жінка розповідає, що сама може замінити, наприклад, сантехніку, а чоловіки іноді дивуються цьому та питають: “А ми тут для чого?”
Та такого, щоб їх змушували шити чи готувати їсти, немає.
До того ж дівчата в нас є бойові, спробуй їм щось сказати. Але все ж таки я відчуваю до себе повагу як до жінки та посестри.
Про мотивацію
Тетяна розповідає, що для неї головною мотивацією є можливість здобувати нові знання та досвід. Оскільки в армії вона до цього не служила, жінка каже, що засвоює для себе нову сферу.
Служба для мене — це таке психологічне заспокоєння, що я хоч щось роблю корисне в цей час. Іноді здається, що все одно роблю замало, хотілося б ще, але на все свій час.
Раніше ми розповідали історію пораненого батька та його 15-річної доньки після інсульту, які разом проходять реабілітацію.
До речі, у Вікон є Telegram. Підписуйся, щоб оперативно отримувати найцікавіше.