Світова криза питної води перестала бути сюжетом наукової фантастики. Згідно з останньою доповіддю ООН, до 2050 року потреба людства у продовольстві зросте на 70%, а сільське господарство забиратиме майже 90% усіх прісних ресурсів планети. Проте для України цей сценарій обтяжений ще одним страшним фактором — наслідками масштабного екоциду через війну.
Аби зрозуміти масштаби катастрофи, Вікна зібрали думки двох провідних експерток: координаторки від регіону Європа Основних Груп і Зацікавлених Сторін при ЮНЕП та директорки Центру екологічного консалтингу та аудиту Оксани Волоско-Демків, а також науковиці Наталії Зіновчук.
Токсичний потік у Чорне море: що принесла катастрофа Каховської ГЕС
Директорка ЦЕКА Оксана Волоско-Демків наголошує, що катастрофа на Каховській ГЕС стала точкою неповернення для півдня України та всього Чорноморського регіону.
— 6 червня 2023 року ми побачили апокаліпсис у реальному часі. 18 кубічних кілометрів води потекли вниз по Дніпру, миттєво затопивши понад 620 квадратних кілометрів території. Це 80 населених пунктів, тисячі зруйнованих життів та 40 000 людей, які назавжди втратили свої домівки, — розповідає експертка.
Фото: Скрін з відео ДСНС
За словами пані Оксани, руйнування дамби спровокувало масштабне отруєння Чорного моря:
Повінь принесла в море токсичний потік, у якому було все: міни, боєприпаси, хімікати, каналізаційні стоки, трупи тварин та навіть розмиті кладовища. Це призвело до двох катастрофічних процесів: радикального опріснення води та її тотального забруднення. Лише за кілька днів площа замулення моря біля Одеси зросла майже втричі: з 616,8 км² у день підриву до 1710 км² станом на 10 червня. Це зафіксовано супутниковими знімками Sentinel-3.
За словами експертки, загальні економічні збитки від цієї трагедії уряд оцінює у 14 мільярдів доларів, але екологічний рахунок ще не закритий.
Фахівчиня звертає увагу на три критичні моменти, які змінилися після підриву Каховської ГЕС. По-перше, понад мільйон мешканців півдня України в одну мить залишилися без звичайної питної води.
По-друге, ця катастрофа ледь не призвела до ядерної кризи, адже вода з водосховища була життєво необхідною для охолодження реакторів Запорізької АЕС.
І по-третє, ми фактично втратили сотні тисяч гектарів родючих земель. Раніше ця вода зрошувала величезні поля, які годували не лише Україну, а й пів світу.
Сьогодні ж ці землі засихають, що ставить під удар продовольчу безпеку багатьох країн.
Україна годує кожну двадцяту людину на планеті, забезпечуючи 10% світового експорту пшениці, 14% кукурудзи та 47% соняшнику. Руйнування аграрної інфраструктури, як-от знищення 120 тонн зерна в Одесі у липні 2023-го або обстріл терміналу Ніка-Тера, — це прямий шлях до голоду в бідних країнах світу, — додає фахівчиня.
Розливи нафти серед заповідників: що відбувається на окупованих землях
Проте трагедія Каховки — лише частина біди. Оксана Волоско-Демків наводить приголомшливу статистику: Україна, займаючи невелику частину суходолу, зосередила в собі 35% усього біорізноманіття Європи. І зараз цей скарб нищиться під окупацією.
Близько 2000 наших природоохоронних територій зараз перебувають у руках загарбників або в зоні бойових дій. Ми фіксуємо страшні речі: масові розливи нафти просто посеред унікальних заповідників. Наприклад, у березні 2022 року нафта вкрила воду поблизу парку Білобережжя Святослава, а трохи згодом постраждав заказник Філофорне поле Зернова, — розповідає експертка.
Вона пояснює, що такі випадки — це прямий удар по тому, що міжнародна спільнота називає життям під водою. Це глобальна мета людства щодо збереження морів, яку ми втрачаємо щодня через воєнне забруднення нафтопродуктами.
Важкі метали та воєнна хімія: як забруднення від вибухів потрапляє у підземні горизонти
Якщо Оксана Волоско-Демків окреслює глобальні масштаби, то науковиця Наталія Зіновчук фокусується на тому, що потрапляє в організм кожного українця.
— Кожен вибух — це насамперед важкі метали й гази. Вони осідають на ґрунті й змиваються дощами у підземні води. Хоча ґрунт намагається очищати воду, виступаючи першим фільтром, вся проблема в концентрації. Ці метали нікуди не зникають, вони залишаються в землі, поступово отруюючи джерела. Особливо це стосується окупованих територій та зон активних бойових дій: чим більше вибухів, тим токсичнішою стає вода, — зазначає Наталія Зіновчук.
Наслідки руйнування очисних споруд: чи можливо очистити українські річки після війни
Окремим викликом є стан поверхневих вод. Річки та озера наразі перебувають у критичному стані через руйнування промислової інфраструктури.
— Руйнування очисних споруд у містах — це катастрофа, яку важко переоцінити. Очисні споруди — це такий собі маленький атомний реактор. Якщо звідти речовини потрапляють безпосередньо в річку, вона стає настільки мертвою, що її й за 50 років не очистиш. Це надзвичайно небезпечний процес, який робить водойми непридатними для життя за течією на десятиліття, — застерігає експертка.
Нанопластик у питній воді: чим це небезпечно
Коли з кранів тече технічна вода, українці масово переходять на бутльовану. Проте, за словами пані Наталії, це створює нову, тиху загрозу для здоров’я:
Будь-яка вода, що зберігається в пластику більше 10 годин чи добу, насичується нанопластиком. Це мікрочастинки, які практично не виводяться з організму. Вони осідають у нирках, печінці та всіх м’яких тканинах. На сьогодні є дослідження, що цей пластик знаходять навіть у плаценті жінок та в організмі новонароджених немовлят. Ми буквально носимо цей пластик у собі, бо п’ємо з пластикових бутлів.
Вода з нічого: чи зможе Україна впровадити ізраїльські технології
Україна вже живе в стані дефіциту питної води щонайменше 10 років, проте ця тема рідко стає пріоритетом на державному рівні. Чи зможе природа відновитися сама?
— Природа здатна до самоочищення, але для цього потрібно не менше 50 років за найбільш оптимістичними прогнозами. І це за умови, що ми перестанемо її отруювати просто зараз. Майбутнє за дорогими технологіями, наприклад, видобутком води з атмосферного повітря через точку роси. Такі заводи вже працюють в ОАЕ, Саудівській Аравії та Ізраїлі. Оскільки наші повітряні маси перенасичені вологою, для України це могло б бути виходом, який би дозволив річкам відпочити та очиститися самостійно, — резюмує Наталія Зіновчук.
Ситуація з водними ресурсами потребує негайного визнання на рівні національної безпеки. Адже без чистої води будь-які плани на відбудову країни залишаться лише паперовими проєктами.
А ще пропонуємо дізнатись, як війна вплине на зміну клімату в Україні та чого слід очікувати в майбутньому.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!