Є теми, які в українському суспільстві намагаються не підіймати. Так складається враження, ніби насправді проблеми не існує, або вона абсолютно мізерна порівнянно з іншими. До того ж багато українців досі не готові розпрощатися із застарілими стереотипами щодо такої теми.
Зокрема, це стосується сексуальної освіти. Великою її складовою є розділ про статеві захворювання — бактеріальні, вірусні та паразитарні. Однак цю тему доволі побіжно проходять у школі, виділивши у підручнику лише кілька абзаців.
За даними МОЗ, в Україні щороку реєструють близько 400 тис. нових випадків сифілісу, гонореї, хламідіозу, герпесу, сечостатевого мікоплазмозу, генітального кандидозу і трихомонозу. Проблему інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), не можна відокремлювати від ВІЛ/СНІД, оскільки одним зі шляхів передавання ВІЛ-інфекції є статевий.
ІПСШ передаються статевим шляхом, інколи — через кров, від матері до дитини під час вагітності, пологів, годування грудьми. Часто ІПСШ не мають симптомів, а коли такі проявляються, це називається захворюванням, що передається статевим шляхом (ЗПСШ).
Венеричні захворювання є видом інфекційних хвороб, які передаються статевим шляхом.
Часто такі хвороби впливають не лише на здоровʼя, а й на загальну якість життя. В окремих випадках захворювання призводять до безпліддя, позаматкової вагітності, онкології.
Редакція Вікна-новини прагне поширювати правдиву інформацію щодо статевих захворювань, а також давати дієві мануали: як діяти, якщо діагноз підтвердився, які симптоми можуть на це вказувати, як змінити своє життя та до чого насправді готуватися.
Розібратися у темі нам допомогла венерологиня Дарія Воробчук.
У матеріалі ми розповімо:
- які статеві захворювання найпоширеніші в Україні;
- як передаються хвороби;
- як часто та на що потрібно перевірятися у лікаря;
- що може вказувати на хворобу.
Які венеричні захворювання є найпоширенішими
Венерологиня Дарія Воробчук пояснює: як в Україні, так і у світі, найпоширенішими венеричними захворюваннями є:
- урогенітальний хламідіоз;
- гонорея;
- сифіліс;
- трихомоніаз.
В Україні щороку реєструється близько 400 тис. нових випадків захворювання.
— Ці захворювання передаються статевим шляхом. Приблизно можна відзначити, що найпоширенішими є сифіліс, гонорея, хламідіоз, герпес, мікоплазмоз урогенітальний, кандидоз і трихомоніаз.
Далі — вірус простого герпесу і вірус папіломи людини. Всі ці захворювання становлять загрозу для життя і здоров’я людини. З повномасштабним вторгненням, на жаль, велика кількість захворювань залишається недіагностованою, що збільшує ризик передачі цих захворювань і підвищує складність діагностики та лікування, пояснює лікарка.
Як можна заразитися інфекціями, що передаються статевим шляхом
Серед українців досі побутують міфи та упередження щодо людей, які хворіють на венеричні захворювання. Дарія Воробчук детально пояснила, як насправді можна заразитися венеричними захворюваннями.
— Судячи з назви, захворіти на інфекції, що передаються статевим шляхом, можна статевим шляхом — дякую, Кеп. Тобто, при будь-яких сексуальних статевих контактах: це пенісо-вагінальний статевий акт, оральний, анальний, навіть фінгерінг, — наголошує лікарка.
Вона також пояснює, що більшість вірусів та бактерій, що викликають венеричні захворювання, малостійкі у зовнішньому середовищі.
Історії, що заразитися сифілісом можна через сидіння на спільній лавці — нереальні.
— Ризик захворіти знижується при захищених сексуальних контактах. Для цього варто користуватися презервативами, пальчиковими презервативами, латексними серветками тощо. Наявність тріщинок, ранок на слизових чи на шкірі збільшує ймовірність передачі інфекцій, що передаються статевим шляхом.
Важливий момент — якщо хвороби не діагностовані, не ліковані або ліковані неправильно, то ризик передачі та інфікування на ВІЛ-СНІД підвищується, — пояснює венерологиня.
Які можуть бути ще варіанти передачі? Лікарка каже, що дуже маленька кількість венеричних захворювань може передаватися через спільне використання рушників, мочалок.
До таких захворювань належить контагіозний молюск. Це вірусне захворювання, яке умовно можна віднести до інфекцій, що передаються статевим шляхом. Також лобковий педикульоз, короста — паразитарні захворювання.
Вірус генітального герпесу також можна отримати побутовим шляхом, як і вірус папіломи людини, який передається при тісному контакті без сексуальних дій.
Як часто потрібно робити перевірку на венеричні захворювання
Чи не найбільший запит у темі інформації щодо венеричних захворювань серед людей — як часто потрібно перевірятися, а також які аналізи треба здавати.
Лікарка каже, що обстежуватися потрібно раз на рік, а також тоді, коли на це вказують відповідні симптоми.
— Тут історія така: якщо, наприклад, у тебе все життя один і той самий партнер, ви обоє обстежені, здорові та живете відкритим статевим життям — тобто без використання бар’єрних методів контрацепції, — то достатньо планових обстежень раз на рік.
Для цього здебільшого потрібно проконсультуватися у:
- уролога;
- гінеколога;
- венеролога.
Лікар проводить скринінг, тобто планове обстеження, якого достатньо для виявлення можливого інфікування венеричними захворюваннями. Розширені обстеження визначаються індивідуально.
— Я дуже не люблю, коли в мене пацієнти просять перелік обстежень, які можна пройти після кожного незахищеного статевого акту. Чому не люблю? Тому що кожне захворювання має свій інкубаційний період.
І ми повинні розуміти, що, наприклад, якщо у тебе вчора був незахищений статевий акт, а сьогодні ти прийшов (-ла) обстежуватися, то обстеження не виявлять ознак захворювання. Для цього має пройти певний час.
Не треба бігти в аптеку і купувати купу препаратів, тому що вони не спрацюють. Що можна зробити насамперед? Подумати про те, як не заразитися, — каже Дарія Воробчук.
Якщо у тебе трапився незахищений статевий акт, або захищений, але не з постійним (-ою) партнером чи партнеркою, лікарка радить зачекати два-три дні.
— Трьох днів достатньо для проявлення гострих захворювань. І з гострою симптоматикою треба іти на огляд до венеролога. І це найкращий варіант і для тебе, і для лікаря. Тому що найпростіше діагностувати захворювання — у гострий період.
Лікування підтвердженої гострої інфекції більш дієве та менш тривале, ніж при хронічних варіантах захворювання.
Венеричні захворювання: симптоми
До симптомів, які мають насторожити у випадку незахищеного інтиму, венерологиня відносить:
- дискомфорт в районі статевих органів — печіння, свербіж, почервоніння, зміна запаху;
- болі внизу живота;
- збільшення лімфатичних вузлів;
- порушення під час сечовипускання;
- виділення, зміна їхньої кількості, кольору чи запаху;
- підвищена температура тіла;
- незрозуміла висипка — вона може бути як болісною, так і безболісною;
- свербіж.
Які аналізи треба здавати на венеричні захворювання
Дарія Воробчук каже, що з будь-якими підозрілими симптомами варто обовʼязково звертатися до лікаря. Зазвичай, він призначає кілька аналізів:
- мазок чоловічий або жіночий;
- кров на сифіліс;
- кров на гепатит Б, гепатит С;
- обстеження на ВІЛ/СНІД.
— Зазвичай цих обстежень достатньо, щоб виявити основні захворювання. Якщо ти будеш проводити ці обстеження самостійно, без супроводу лікаря, пам’ятай, що їх потрібно буде повторювати через три місяці, а потім ще через пів року.
Якщо ми говоримо про ВІЛ/СНІД, тоді обстеження треба пройти ще через рік.
Це дуже орієнтовні терміни, але це те, що ти можеш зробити для себе без візиту до лікаря, — каже венерологиня.
Влітку тема захворювань є особливо актуальною з огляду на спільні відпочинки, наприклад, у басейнах. Чи безпечно купатися у загальному басейні та як убезпечити себе від захворювань, ми писали в іншому матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.